Як ми зазначили, християни роблять дві протилежні помилки, стикаючись з ідолами на своїй професійній ниві. З одного боку, вони можуть відокремлювати віру від роботи, працюючи відповідно до тих же цінностей та практики, які використовуються всіма; з іншого боку, можуть голосно та незграбно проголошувати свої переконання на робочому місці, часто не виявляючи благодаті та мудрості до співробітників. Важлива роль церкви у цілісному служінні – допомогти віруючим обміркувати вплив Євангелія на мистецтво, бізнес, управління, засоби масової інформації, індустрію розваг та освіту.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віраЄвангелієідоли

Часто ми представляємо християнський бізнес як підприємства, котрі наймають християн і, можливо, щодня читають в офісі Біблію. А ось знайти підприємство, яке виробило глибоке розуміння своєї місії, фінансову політику та відносини з персоналом з огляду на богословські істини, справжня рідкість.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

бізнесбогослов'явідносини

Сьогодні людям, які шукають Бога, потрібно не просто дізнатися про переконання християн, а й побачити втілення християнства окремими віруючими і всією громадою.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богвіруючівтілення

Легко піддатися спокусі думати про людей: «Вони ніколи не стануть християнами». Але, зрозумівши суть Євангелія, ми знаємо, що немає такого поняття, як типовий християнин. Немає людини, яка була б багатообіцяючим матеріалом для християнства, ніж будь-яка інша. Порятунок – це незаслужений дар. Тому надія є для всіх, і не має значення, наскільки далеко вони зараз від Бога. У наших серцях має панувати думка: «Я – і християнин? Хто б міг подумати, що хтось подібний до мене може стати християнином, чадом Божим? І все-таки я тепер Божий! Це справжнє диво». Така позиція дає нам надію, коли ми думаємо про навернення інших людей.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БожийдарЄвангеліє

Коли люди починають розуміти радикальність Євангелія – те, що і «хороші», і «погані» люди однаково гинуть і можуть врятуватися лише благодаттю, - вони вже не зможуть пишатися і ставитися до інших зверхньо, ​​не заперечуючи при цьому саме Євангеліє. Моралістичні християни благовістять з позиції: «Я правий, а вони помиляються – і мені подобається говорити людям про це». Нічого не може бути менш привабливим або більш ігноруючим дух євангельської звістки. Євангеліє спонукає нас дивитися на нехристиян, розуміючи, що вони цілком можуть бути кращими за нас. Дивлячись на свого сусіда-індуїста, я розумію, що він може бути кращим батьком для своїх дітей, ніж я колись був для своїх. Євангеліє дає нам основу для покірної оцінки оточуючих, на якій можна побудувати прекрасні стосунки.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьЄвангеліємораль

Естетика церковного поклоніння повинна відображати особливості місцевої культури, але при цьому показувати, як християнська віра формує їх та виражається через них.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

вираженнявіраестетика

Зрозумійте, що, хоча істину можна висловити тільки в культурних формах, вона все ж таки перевершує культуру.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

вірадуховністьістина

На думку Кайпера, християни, приймаючись за різні професії, роблять це не як послів організованої церкви і не просто як окремі віруючі... Християнська соціальна, культурна та політична діяльність не випливає безпосередньо зі структур та авторитету церкви, але виражається природним, органічним шляхом у різних сферах. Це відбувається, коли віруючі живуть відповідно до переконань і духовності, які формуються та підживлюються церковним поклонінням та дисципліною.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віруючікультурна діяльністьполітична діяльність

Язичники у І-ІІ століттях дивувалися співчуванню християн до хворих та бідних. Девід Бентлі Харт пояснює, що християни буквально винайшли сирітські будинки та лікарні раніше про це і не замислювалися. Ніколас Уолтерсторфф показує, що ідея прав людини ґрунтується на християнському осмисленні поняття imago Dei. Таким чином, християнське співчуття було унікальним, привабливим та переконливим для язичників дохристиянської доби.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

imago Deiлікарніправ людини

Кажуть, Мартіна Лютера запитали: «Що означає бути християнським шевцем?», на що той відповів: «Робити чудове взуття за чудовою ціною». Інакше кажучи, будь найкращим шевцем, яким тільки можеш бути. Чесна праця, навіть у найпростіших формах, навіть коли її складно здійснювати в явно християнському ключі, саме собою чудове благо. Отже, сільське господарство, правоохоронні органи та інші професії, в яких люди служать загальному благу, виражають Божу любов і турботу настільки, наскільки християни виконують свою роботу якісно, ​​чесно та вміло.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

працяпрофесіясільське господарство

Хіба це не величезна проблема, що в багатьох галузях культури так мало християн? Абсолютно правильно. У образотворчому мистецтві, літературі та поезії, театрі та танці, філософії та юриспруденції, науково-дослідних центрах, провідних університетах, найбільш популярних журналах, серед топових журналістів, у головних фондах, на суспільному телебаченні, у кіноіндустрії та висококласних рекламних агентствах там практично не помітні або зовсім відсутні християнські голоси.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

впливкультуралітература

Але ми все ще маємо запитати: «Звідки взялася ідея прав людини?» Коли так багато мирських людей підтримують її, чи означає це, що вона є плід загального одкровення? Ні, вона є плід кількох факторів. Світ, познайомившись із біблійним вченням, сприйняв цю ідею з особливого одкровення і надав їй універсальнішого, нехристиянського значення. Однак основні поняття про гідність людини, про важливість прощення замість відплати, про значущість філантропії та благодійності – всі вони випливають із християнської цивілізації, оскільки в язичництві та східних релігіях вони фактично були відсутні. Тепер вони постійно присутні в сучасному житті Заходу, хоча основу для них християнську віру культура загалом відкинула.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благодійністьгідністьідея