Бог серед людей

Дух Святий не додає людям якихось надзвичайних властивостей, а повертає втрачену любов, яка преображає їх у нових вільних людей і дару немислиму свободу думці, слову та вчинку...

Дух Святий є сутністю Творця та образом Божим в людині...

Творець із любові до людей віддалився від них, щоб Духом Святим бути разом з тими, хто вірить, надіється і любить...

Христос не бажав покидати тих, кого любив, але не міг інакше, адже люди захотіли сотворити з Нього кумира...

Дана Мені вся влада на небі й на землі...

Христос не створював організації й не залишав після Себе головним Петра, як того очікували апостоли...

Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим...

Побачивши Христа на власні очі, Хома сказав: Господь мій і Бог мій! «Господь мій», а не цар Ізраїлю...

Мир вам!...

Якщо Марії Магдалині Ісус не дав доторкнутися до Себе, то ні жінки Його міцно обійняли...

Христос не мав потреби відвалювати камінь від гробу та розганяти сторожу, щоб вийти назовні...

Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Мого Отця...

На світанку третього дня після смерті Христос, як і обіцяв, воскрес...

Справді, праведний був Цей Чоловік! Бог помер на хресті, бо був воістину Людиною...

Одну людину страждання озлоблювали, а іншій відкривали новий шлях – Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!...

Коли Христа привели на місце страти, то спершу запропонували вино зі смирною – знеболювальне, яке давали засудженому для полегшення болю...

Ісус не лякав людей божественною помстою та майбутніми стражданнями...

Зло це свідомий вибір людини, спрямований проти власного сумління...

То Ти Цар? – Ти сам кажет, що Я Цар...

Поки Ірод намагався розговорити Христа, первосвященники та книжники завзято звинувачували Його у всіх можливих і неможливих гріхах...

У Христа не було таємного кола обраних...

Замість того, щоб усвідомити свою помилку або просто поплакати, або помешало на душі, Юда сухо обмірковував ситуацію...

Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо...

Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля...

Ніхто з людей так не боявся смерті, як Христос, бо Він найсильніше любив життя...

Христос хотів помолитися наодинці...

Апостоли були дуже різними людьми, між якими існувало багато проти річ...

Учні прив’язалися до Вчителя душею, їм було достатньо просто бути поряд з Ним, тому звістка про відхід Ісуса їх дуже засмутила...

Любов ріднить людей із Богом...

Бог був у апостолів перед очима і виявився набагато простішим, ніж вони Його уявляли...

Навколо кожного рабина в Юдеї збиралося коло його учнів та прихильників, які дотримувалися поглядів вчителя і поширювали його вчення...

Умочивши хліб, Христос простягнув його Юді Іскаріотському...

Бог не керує людиною, а любить іі...

Для злих людей після смерті нічого не зміниться, бо вони перебуватимуть у тій же пітьмі, яку самі сотворили у власному серці...

Чи може бути страшним для людей суд, коли їх судитиме Бог-Любов, який віддав для них Своє життя?...

Євангеліє Христове несе добру звістку Творця про те, що людина вічна...

Творець цінує таланти людини не за зовнішнім ефектом, а за сердечним мотивом...

Христос не закликав людей зумисне очікувати Свого Другого Пришестя...

У темні часи масового знелюднения залишитися людиною...

Не можна занепадати духом навіть тоді, коли здається, що всі люди від вернулися і навіть Бог не чує...

Проповідь Христа про темні часи закінчилася притчею про ставлення до людей, бо саме це є визначальним для Бога...

У цій розмові про темні часи катастроф та руйнувань, які учні застануть після смерті та воскресіння Христа, Він виділив найголовніше: «стережіться», «пильнуйте», «терпіть» та «моліться»...

Не Бог посилає людям біди та випробування...

Біди та проблеми завжди були й будуть на землі...

Існування світу без любові не має сенсу, як бездоганно зведений будинок, у якому нікому жити...

Юдеї платили податок Риму динаріями...

Людям було байдуже, що Христу ніхто не міг дорікнути якимось гріхом...

Через постійні нагадувания Вчителя про Свою смерть апостолам було тривожно на душі...

Без особистих втрат люди ні в що серйозно не вірять...

До Закхея долетіла звістка про зцілення сліпого в Єрихоні, яка збудила в ньому глибоку зацікавленість Христом...

Іди, віра твоя спасла тебе! Христос не вказував, куди саме йти Вартимею...

Бог не ставить перед людиною недосяжних цілей...

Справедливі, але бездушні люди засудили Боже милосердя, бо не мали в серці співчуття...

Чашу, котру Я п’ю, ви будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хрещені...

Престолом слави Творця є Людина. Бог став Людиною, щоб кожна людина перебувала разом із Творцем на цьому престолі...

Любов то вміння радіти тим, що маєш, і ділитися цією радістю з іншими людьми...

Христос поставив під сумнів абсолютний авторитет і непорушне право батьків розпоряджатися долею своїх дітей...

Скромна людина найперше бачить недоліки в собі, вважаючи інших кращими...

Почуття вдячності народжується у люблячому серці...

Хто в цьому світі не помічає людини, той у вічності не зможе побачити Бога...

Перебуваючи у скруті, він пішов до орендарів свого господаря і списав із них ті відсотки за користування майном, з яких зазвичай отримував свою зарплатню...

Людина така ж невичерпна т а бездонна, як і її Творець...

Коли невідомо, чого саме хоче Бог і як чинити далі, варто хоч на кілька хвилин відкласти усі справи, щоб побачити і почути іншу людину...

Люди, які заповзято прямували з Христом до Єрусалиму, бачили в Ньому здебільшого засіб для реалізації своєї політичної мети – і не помічали людини. Вони на словах бурхливо прославляли Ісуса – Месію Ізраїлю, проте все, чого Він навчав, цинічно відкидали...

Мірою відповідальності за все те, що Бог довіряє людині, є її любов до своїх ближніх...

Творець радіє самій людині...

Першість у любові передбачає відповідальність сильніших за слабших, а влада більших полягає в підтримці найменших...

Заради людей Він втілився, молився і постився...

Єдина сила у світі, яку боїться диявол то любов, а піст і молитва – то її прояв...

Людина слухає душею і приймає близько до серця тільки те, що їй близьке за духом. Апостоли не чули Христа тому, що в серці плекали зовсім інші думки...

Петро дивився на Вчителя крізь призму власного серця, та Христос жор викрив те, що в ньому було приховано насправді: жорстко – Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! Такими ж словами Ісус на початку Свого шляху відігнав диявола, який спокушав Його у пустелі владою...

Христос не вписувався у загальноприйняті стандарти релігії і в цьому полягав Його головний злочин перед суспільством...

Лиш вічний Бог є Добрим Пастирем – постійним у Своїй любові до кожної людини...

Христос був Добрим Пастирем, Який звільняв розум від марновірства, а серце – від страху, відкривав людям двері нових можливостей, здатність вільно мислити і самим обирати життєвий шлях...

Людині важко встояти на певній моральній позиції без підтримки та розуміння близьких, вона може швидко зламатися під тиском обставин та говорити неправду заради того, щоб вижити...

Бог був Творцем людини, а не народу. Христос звертався не до мас, а до особистості...

Бог створив закони, за якими живе природа, але Сам відмовився від влади нал Своїм творінням...

Настане година – і Його вбивці теж відійдуть у вічність...

Як Христос говорив, так і жив, тому все, що Він проповідував, було чистою правдою...

Традиційні святкування мали історичну та духовну основу, та з часом релігійні лідери перетворили їх на величні державні дійства, сенс яких мало хто розумів...

Христос нікому не дорікав невдячністю, бо коли в серц що робив для людей. немає любові, то як із нього можна вичавити подяку?...

– О, жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! Дочка тієї ж миті одужала...

Вони не звернулися до Христа з проханням допомогти нещасній, з ТІЛЬКИ «Відпустити» іі Іншими словами, скоріше «відпровадити» язичници чимдалі, бо що ж «нормальні люди скажуть», як це побачать?...

Найбільше заплямована та людина, яка устами говорить одне, а в серці носить інше...

Авторитет древності серед народу був беззаперечним, а непорушність традиції священна...

Запалені вогнем фанатизму, учні готові були вклонитися перед божественним Учителем як перед ідолом блага й достатку. На їхнє превелике здивування, відразу після насичення народу хлібами Христос наполіг, щоб учні проти ночі сіли в човен і відпливли на протилежний берег Галілейського озера, до Капернауму, поки Він не відпустить народ. Коли Ісус повернувся до людей, то почув, як вони між собою гомоніли: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!». Люди не тільки не хотіли розходитися, але й мали намір силою забрати Христа з собою в Єрусалим, щоб поставити царем. Тоді Ісус, поки Його ніхто не помітив, швидко відійшов на один із навколишніх пригірків, щоб наодинці вилити у молитві душу Своєму Отцю...

Царство Небесне – це Сам Христос посеред людей, які Його люблять і з вірою споживають благословенну трапезу любові, дякуючи Творцю за все, що Він для них створив...

Ісус жив і проповідував у греко-римському світі, де надання допомоги тим, хто мав у цьому потребу, називалося літургією спільною справою, яку робила церква – зібрання вільних громадян міста. Того вечора Христос служив людям, году ючи їх, а апостоли Йому допомагали. За сенсом це стало першою літургією церкви Христової...

Марія то внутрішня праця душі, Марфа -то зовнішній труд тіла...

Привітавши Христа, Марфа хотіла показати, який у неї порядок, як вона смачно готує, підкреслюючи, яка вона важлива і як на ній тримається усе гос-подарство...

У складних обставинах життя в одних людей проявляються плоди «правильного виховання», а в інших – людяність...

Ніхто з людей, які товпилися навколо Христа, не знав про Його майбутні смерть та воскресіння і не цінував час перебування з Ним...

Христос уперше відпускав учнів далеко від Себе. Він посилав їх по двоє, щоб вони підтримували один одного в дорозі...

В учнів не було подвійного дна, їхня щирість найповніше свідчила про правду...

Віра – то боротьба. Якщо люди, всупереч обставинам, не опускають рук і не ставлять на собі хрест, то випробування, які вони переживають в житті, зміцнюють їхні сили і пробуджують надію на Бога...

У скромності кровоточивої жінки і наполег ливості Яіра була одна спільна риса, якою завжди захоплювався Христос в людях: вміння вірити до останнього, навіть коли здається, що всі покинули і Сам Бог відвернувся...

Христос повернув одержимих у їхні родини, щоб ті пораділи воскресінню людей, на яких вже давно поставили хрест...

Біси увійшли у свиней грішною не тому, що самі цього хотіли, а так Бог вчинив заради людей, аби ті зрозуміли, що зло не у свинях, а у свинстві, яке заради грошей готове на все...

Царство Небесне – то батьківщина всіх людей на землі, те місце у всесвіті, де їм завжди добре...

Царство Боже непримітне, бо люди надто дріб’язкові, щоб його відразу помітити у своєму житті...

Від самого початку проповіді Христос не розкривав змісту цієї притчі пробудити жагу до пізнання...

Повія прийшла до Христа, бо вірила в Любов і знайшла Бога...

Воскресіння юнака справило сильне враження на всіх без винятку, та швидко забулося, ніхто й не запам’ятав, як звали наїнську вдову та її сина...

Ісус не потребував прославлення, радше сумував, що люди часто не могли просто радіти життю, здоров’ю, щастю, близьким людям поряд...

Христос переступив через нездоланну стіну смерті, переніс через неї людину, повертаючи її назад у світ живих, і віддав у руки матері...

Христос назвав невдячних і гордих людей «злим родом», бо любов та доброта ріднить людей із Богом, а невдячність і гордість із злим духом...

Сім бісів – то сповнене гордістю невдячне серце. Якщо повнотою всього найкращого у людині є любов, то гордість є абсолютним злом...

Люди, які зверталися до Ісуса, часто хотіли просто вирішити свої проблеми, нічого не змінюючи у житті далі...

Присутність щиросердної святої Людини мучила багатьох, як світло, що викриває темряву...

Найвищий героїзм людини – смирення перед Богом...

Хто любить людей, той знає Бога...

Не важливо, наскільки людина розумна, а важливо, чи є в ній милосердя...

Справжній Бог – це люблячий Творець, Який устами Христа говорить з людиною в її серці та сумлінні...

Якщо людина прагне добра, ставить перед собою хороші цілі та докладає зусиль, щоб досягти їх чесним шляхом, то Бог не робить за неї їй роботу, а посилає людей, щоб допомогти...

Бог шанобливо ставиться до людини...

Найдорогоціннішим скарбом життя є ті люди, з якими є можливість поділитися своїм багатством, розумом чи здібностями...

Видимим плодом таємного посту є радість від життя...

Творець – це люблячий Отець для всіх людей...

Щаслива людина не потребує, щоб про неї говорили, і не очікує від Бога нагороди...

Такими «ворогами» найчастіше бувають найрідніші люди...

Люди ненавидять своїх рідних і сусідів так само люто, як «ворога народу»...

Хоча Ісус боровся зі злом до смерті, в Ньому не було ненависті до Своїх ворогів...

Найважливіші у світі стосунки між чоловіком і жінкою, бо від них залежить продовження людського роду на землі...

Усе, чого людина досягає самостійно та чесним шляхом, робить її гідною великої поваги, але справжня велич людини полягає в любові...

Творець любить людей, як Своїх дітей, і заповів їм так само любити одне одного, а все інше вони можуть зрозуміти самі, керуючись розумом і сумлінням...

Любов випромінює щастя за будь-яких життєвих обставин...

Людина по-справжньому блаженна (щаслива), тільки коли живе по правді й любить чистим серцем...

Але Ісус не проводив масових зцілень та не закликав до відновлення Юдейського царства...

Піст – то тимчасове віддалення від того, що по-справжньому любиш...

Терпіння втрачає сенс тоді, коли людина доходить до краю, де можна втратити себе...

Ісус готовий був допомогти усім, хто до Нього звертався, але не дозволяв створювати навколо Себе містичного ажіотажу...

Після створення світу Творець діл», «Сьомий день» це не доба, а епоха людей, які покликані перевер вити усе, що він для них зробив...

Насправді Христа вважали «беззаконником» тому, що Ним неможливо було маніпулювати, звинувачуючи у надуманих гріхах чи залякуючи небесним покаранням...

Хоча Христос нікому не нав’язувався ні в царі, і в учителі, ні в пророки, люди постійно намагалися зробити з нього ідола і змусити «працювати на себе»...

Люди нікому так солодко і дріб’язково не мстяться, як тим, хто не виправдовує їхніх найбільших сподівань...

– Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Самарянці не важко було носити воду нестерпно було знаходитись серед людей, які її засуджували...

Після проповідей Христа кожен міг самостійно мис лити, бо власне сумління ставало суддею для думки і законом для вчинків...

Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!...

Ісус нікого не повчав, як жити і що робити, а просумлінням...

Хороші й довготривалі стосунки – то чудо Божої присутності межи людьми...

Не маючи можливості вплутати розум Христа у безкінечні філософські суперечки, диявол вирішив захопити Його уяву фантазіями та видіннями...

Іван Хреститель був пророком Бога, пророком свободи...

Христос не хотів кувати залізо, поки гаряче...

Іродіада ревнувала чоловіка до Бога в особі Івана, адже де є Бог, там майорить свобода...

Месія (єврейською Машіах; грецькою Христос) буквально перекладається як «помазаник»...

Хоч Іван і вказував на авторитет Месії, але люди нічого особливого не помічали у скромній постаті Христа...

Бог, утілившись, не вийшов ані на йоту за межі людських можливостей...

Творець, ставши людиною, прийняв людей такими, якими вони були, і не докоряв їм за те, що вони принесли зло у той світ, який Він створив для них добрим...

Ірода Великого вважали провідним реформатором...

Від придворних книжників мудреці дізналися, що за пророцтвами Месія мав народитися у Вифлеємі...

Вавилонські інтелектуали більше покладалися на логіку, ніж на серце, тому й пішли в Єрусалим, а не прямими шляхами до Ісуса, куди їх вів ангел...

Творець відгукнувся на філософський інтерес та розважливу віру вавилонських мудреців і послав їм ангелаохоронця в дорогу, який був їхньою провідною зорею в часи сумнівів і вагань...

Симеон та Анна були справжніми патріотами Ізраїлю...

Різдво Христа то сімейна історія великої родини людей, з якими Творець поділився своєю дуже людяною радістю...

Бог є скромним свідком людського життя. Рано чи пізно кожна людина помре – й обов’язково з Ним зустрінеться...

Назвавши Марію «жінкою», Син Божий раз і назавжди розірвав природну душевну пуповину, яка зв’язує матір і дитину...

Нотатки, цитати, історії

Думки проповіднику та промовцю

Бог серед людей

Денис Таргонський