Єсенін, який стояв за спиною руского солдата, ще раз увиразнив, хто стоїть за спинами в нас. Ми ніколи не були самі у важкі часи, бо наша культура також е в рюкзаках. З нами Євген Плужник, у смутку й скорботі за вбитими. Василь Стус вболіває за нашу непокору й твердість чи то в окопі, чи в полоні, а чи в укритті під час тривоги. Франко нагадує про неохопний обсяг праці й нескінченність боротьби. З нами Хвильовий, і Сосюра, і Олесь, і Теліга, і Леся, і Котляревський, і Сковорода, і Чубай, і Вінграновський, і письменники на еміграції, і ті, яких ми ставимо в канон літератури, і ті, до яких у нас багато питань, і розстріляні, і залякані, і не зламані, і щасливі, і знедолені, і мертві, і живі, і перероджені в наступних поколіннях, і Шевченко. Завжди, міцно і постійно - Шевченко. Мегауспішний колишній раб Шевченко. Який нікуди не зникає. Який присутній тут вже двісті років.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

Єсенінкультуралітература

А Ростислав Семків у відосі, який я дивився того ж дия, дав найкращу відповідь, кажучи серед іншого таке: «Російська література це література, яка не працює». Для мене це досі найбільш влучне пояснення. Російська література здебільшого імперська, шовіністична, антиукраїнська, ксенофобська, підлабузницька до кожної своєї влади і має ще багато неприємних характеристик. Російська культура загалом е маркером ідеології, засобом впливу, інструментом поширення велікоруских ідей. Але насамперед йдеться навіть не про це. На глибинному рівні важить те, про що говорить Семків. Навіть на своїх віршах про листочок і квіточку вони виростають вбивцями і гвалтівниками. Тож знову: яка ціна національній літературі, якщо нація впродовж історії лише краде, вбиває і влаштовує геноциди?

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

геноцидімперіякультура

Заява Ніцше ("Щаслива наука", 1882) про те, що "Бог мертвий! Бог залишається мертвим! І це ми вбили Його!" у такий спосіб висловлює загальну культурну атмосферу, в якій не залишається місця для Бога.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

атмосфераБогзагальнолюдський

На жаль, деякі сучасні напрямки в богослов'ї часто виявляються не більше ніж реакцією на миттєві віяння в культурі. Вивчення історії відкриває перед нами не тільки помилки минулого, а й їхнє повторення у теперішньому. "Історія повторюється. Їй доводиться це робити, тому що вперше до неї ніхто не прислухається" (Вуді Аллен).

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Алленбогослов'яВуді

З точки зору Девіда Трейсі з університету Чикаго між Євангелієм і культурою повинен існувати діалог; цей діалог має на увазі взаємне виправлення та збагачення.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

ДевіддіалогЄвангеліє

Як християнам поширювати Євангеліє в зрозумілий і переконливий спосіб? У сучасній культурі вони не можуть розраховувати на спільні для всіх судження про Бога, мораль, гріх або вічність. Насправді постхристиянський світ створює нову загрозу: сучасна культура вважає, що єдине, від чого нам треба спастися, це власне думка, що наші душі потребують спасіння. Можливо, багато церковних лідерів досі недооцінюють небезпеку таких змін. Кілька годин навчання, співів і спілкування в товаристві християн не здатні знешкодити цілодобову лавину цифрової інформації.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

культуралідерисвіт

Коли культура відвертається від своєї мети - прославляти Бога, - виникає ідолопоклонство.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Богідолопоклонствокультура

У Center Church він писав: «Важливе завдання місіонера — доносити послання Євангелія мовою іншої культури так, щоб не робити його для тієї культури невиправдано чужим і водночас не відкидати й не приховувати сорому та переступів біблійної істини».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Center ChurchадаптаціяЄвангеліє

Клайва Льюїса й Френсіса Шеффера. Макото не бачив творців культури, особливо художників, у ролі місіонерів. Лише чув, як культуру зневажають за негативний або сумнівний вплив. Побачивши, як Келлер однаково вільно орієнтується у творах Фланнері О'Коннор і Євангелії від Матвія, Фуджімура вирішив затриматися в церкві Redeemer, яку в ті часи відвідували щонайбільше двісті п'ятдесят християн на тиждень.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

RedeemerКеллеркультура

«Однаковість — головний ворог єдності». Не знаю, хто автор цієї фрази, але я часто її чув від Сергія Вікторовича Саннікова, одного з провідних богословів та істориків України, і розмірковував. Повна однаковість не робить нас єдиними (однакова форма, наприклад, не завжди запорука єдності в команді). До цілого швидше приводить різниця. Приклад тому наше тіло: різні члени роблять організм єдиним цілим. Однак нерозуміння відмінностей призводить до розбрату. Але якщо приймати носія іншої культури і стимулювати взаємний вплив, то це завжди тільки збагачуватиме. Це стане перехресним запиленням, після якого зав'яжеться плід і обов'язково буде врожай!

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

взаємний впливвідмінностієдність

Нам у жодному разі не слід протиставляти культури півдня і заходу України. Так історично склалося, і це просто треба прийняти. Правильніше цю тему розглядати з позиції взаємного збагачення. Вимушена евакуація та переселення українців з однієї частини країни в іншу не тільки підштовхнула до знайомства з відмінностями всередині церковної спільноти та культури загалом. Виникло своєрідне перехресне запилення, як між рослинами одного виду, коли пилок з однієї квітки потрапляє на квітку іншої рослини.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

взаємне збагаченнявзаємообміндосвід

Що б там не говорили, хоч би як карикатурно не зображували християнство, християнська місія полягає не в тому, щоб долучити людину до якоїсь конкретної культури. Призначення християн – запросити його стати людянішим через перетворюючу силу євангелії, яка є основною відповіддю на базову людську потребу і веде до загальної слави всіх людей, чоловіків і жінок, створених за образом і подобою Божою.

— К. Райт, Миссия Бога

євангеліякультуралюдяність