Спасіння - це, по суті, відновлення правильних стосунків між людиною і Богом, повернення до нормального взаємозв'язку між творінням і Творцем.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богвідновленнялюдина

Матерія не може призвести до появи самої себе, вона потребує першопричини, і цією Першопричи ною є Бог. На початку був не якийсь закон фізики, тому це лише назва світоустрою, згідно з яким рухається все творіння. Цей устрій мав хтось спланувати. і його Планувальником є Бог. На початку був не розум. бо розум також є результатом творіння, і за ним має стояти Творець. На початку був лише Бог - вічне Джерело матерії, розуму й закону. Звідси ми й маємо починати.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богджереломатерія

Ми взаємодіємо з реальним світом через п'ять органів чуття. Ми осягаємо все потрібне для нашого фізичного існування за допомогою здібностей, отриманих від Бога, який створив нас і помістив у цей світ. Згідно з нашим визначенням, Бог також реальний. Він реальний у такому абсолютному й остаточному значенні, в якому не може бути реальним ніщо інше. Будь-яка інша дійсність залежить від Нього. Велика Реальність це Бог, і Він Творець тієї підпорядкованої, залежної реальності, з якої сумарно складається все творіння разом з нами. Боже існування об'єктивне, воно не залежить від будь-яких наших уявлень про Нього. Людське серце, що поклоняється Богу, не створює Об'єкт поклоніння. Воно знаходить Його, коли прокидається від духовного сну на світанку свого відродження.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богіснуванняпоклоніння

Глас Божий - це дружній Голос. Не варто боятися слухати його, якщо тільки ви не налаштовані чинити опір. Кров Ісуса покрила не тільки людський рід, але й усе творіння, «щоби через Нього примирити із Собою все, примирити кров'ю Його хреста, — і земне, і небесне.» (Колосян 1:20). Ми можемо сміливо проповідувати про дружнє нам Небо. Небеса, як і земля, сповнені доброї волі Того, Хто промовляв із палаючого куща. Досконала кров відкуплення забезпечує це назавжди.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосдружній

Слово Боже є стрімким і могутнім. На початку Він промовив до порожнечі, і ніщо зробилося чимось. Хаос почув його і став порядком, темрява почула його і стала світлом. «І сказав Бог... - І сталося так» (Буття 1:9). Ці два вирази-близнюки, як причина і наслідок, зустрічаються впродовж усієї розповіді книги Буття про створення світу. Сказане Богом обумовлює «так», що сталося. «Так» — це мовлене Богом у своєму постійному існуванні.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосенергія

Голос Божий є найпотужнішою силою в природі насправді, єдиною силою в природі, бо вся енергія завдячує своєму існуванню лише через мовлення сповненого сили Слова.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосенергія

І він був би правий. Слово - це засіб, за допомогою якого виражаються думки, і застосування цього терміну до Одвічного Сина наводить нас на думку, що самовираження притаманне Богові, що Він завжди прагне промовляти до Свого творіння. Уся Біблія підтримує цю думку. Бог говорить. Не говорив колись, а саме говорить. Він за Своєю природою безперервно промовляє. Він наповнює світ Своїм звучним Голосом.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БібліяБогговорить

«На початку створив Бог...» (Буття 1:1). Не матерія, бо матерія не є самочинною. Вона потребує передуючої причини, і Бог є цією Причиною. Не закон, бо закон - це лише назва для порядку, якого дотримується все суще. Цей порядок мав бути спланований, і Планувальником є Бог. Не розум, бо розум також є творінням і повинен мати Творця, Який стоїть за ним. Бог, що «на початку створив», є безпричинною Причиною матерії, розуму і закону. Ось з чого ми повинні розпочати.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богзаконматерія

Афанасій Великий навчав, що Бог створив людей на образ Божий, наділивши людство здібністю, якої не мали інші істоти — здатністю брати участь у житті Божому.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АфанасійБогжиття

Люди вважаються частиною творіння, що має у ньому особливу функцію. Доктрина про творіння призводить до ідеї, що людина керує творінням, яку слід відрізняти від світського поняття у тому, що людина володіє світом. Творіння не належить нам; ми користуємося ним за дорученням Божим. Ми призначені бути керуючими божественним творінням і несемо відповідальність за те, як проходить наше управління. Цей погляд має велике значення у зв'язку з екологічними питаннями, оскільки дає теоретичну основу відповідальності людини за долю планети.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Богвідповідальністьекологія

Оскільки світ — творіння Боже, він гідний хвали, поваги та утвердження; оскільки він — занепале творіння, він заслуговує на критику з метою його спокутування. Ці два погляди можна назвати подвійним центром еліпса світостверджуючої духовності Жана Кальвіна. Аналогічну структуру можна виявити в кальвінівській доктрині про людську природу, в якій — незважаючи на його підкреслення гріховної природи занепалого людства — він не втрачає на увазі той факт, що вона залишається творінням Божим.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

гріховністьдуховністьзанепад

Барт називає зло "das Nichtige" - таємничою силою "нікчемності", яка ґрунтується на тому, чого Бог не хотів у творінні. "Нічність" виступає в ролі того, що суперечить волі Божій. Його не можна назвати "нічим", але тим, що загрожує звести до нічого і, таким чином, становить загрозу Божим задумам у світі. З погляду Барта, остаточна перемога благодаті призводить до того, що "нікчемності" не треба побоюватися.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БартБлагодатьволя