Часто кажуть, що Старий Заповіт звіщає про Ісуса, Євангелії Його об'являють, Дії Апостолів про Нього проповідують, послання Його пояснюють, а книга Об'явлення на Нього чекає. І саме до цієї книги очікування ми й звертатимемось сьогодні та завтра.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ДіїАпостолівЄвангеліїІсус

Усе це дає зрозуміти, чому ми знову і знову зауважували, що Різдво і Пасху — колиску та хрест — неможливо зрозуміти окремо одне від одного. Бог проявив Свою любов до нас не просто тим, що послав Ісуса немовлятком у Вифлеєм, аби Той виріс і показав нам, як добре жити; натомість «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас»

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ВифлеємІсуслюбов

«Ваше ставлення має бути таким, яким показує його Різдво». Ісус підійшов до втілення не з питанням: «Що Мені з цього буде?», а радше запитуючи: «Що я маю зробити для них?». Він підійшов до втілення, кажучи: «Через те, що вони для Мене настільки важливі, Я житиму так, ніби Я не важливий. Я покладу за них Своє життя».

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

втіленняжертовністьжиття

Ісус увійшов у цей світ не просто для того, щоб у Вифлеємі сталося непорочне народження, а й для того, щоб ми могли пережити непорочне народження віри у своїй душі. Його задум полягає не просто в тому, щоб Різдво відбулося давним-давно, а й у тому, щоб воно, у певному сенсі, відбулося і сьогодні.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

Вифлеємвірадуша

Кожної різдвяної пори нас, мабуть, пригощають проповідями й дослідженнями з погляду мало не кожного з цих персонажів. І все ж, існує один помітний виняток: дивно, але мало хто з нас міркував над Різдвом із погляду Ісуса. Послання до євреїв дає нам можливість поглянути саме на Його думку. В Євр. 10:5-6 автор пише: Тому-то, входячи в світ, Він говорить: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав». Ці слова, що їх Ісус цитує із Псалма 39, так само підходять тільки Йому, і нікому іншому, як кришталевий черевичок підходив тільки на ногу Попелюшки.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ЄвреївжертваІсус

Робота Духа Божого полягає у тому, щоб прийти у наше життя і сказати: «Тут темно». За своєю природою ми не усвідомлюємо, що в ньому темно. В цілому нам здається, що це нормально, адже ми ніколи не бачили чогось іншого. Однак, усвідомивши, що в нашому житті темно, можемо тягнутися до світла. А світло — це те, що приніс Ісус, і що приносить Дух.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

БогДухжиття

Тільки зважаючи на темряву цього світу, ми ще більше готові тішитися центральним посланням різдвяної пори: у світ прийшло правдиве світло. І це світло не є філософією, політичною ідеологією, почуттям чи концепцією. Це світло є особою - Ісусом Христом.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

істинаІсуспослання

У Храм Різдва Христового, що у Вифлеємі, неможливо зайти просто так. Двері занадто низькі. Якщо хочете потрапити в місце, яке символізує народження Господа Ісуса, то зробити це можна лише одним способом: нагнутися, схилитися і стати на коліна. Це чудова картина того, як слід приходити до Ісуса, і як потрібно йти та розповідати про Нього.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ВифлеємІсуспоклоніння

Історики І та ІІ століть не мали жодних сумнівів щодо реальності Ісуса. Тацит, римський історик, який писав на початку ІІ століття, зовсім не був зацікавлений у підтримці заяв щодо Христа, проте мав тверде переконання у тому, що Ісус не був міфологічною постаттю. Йосип Флавій, єврейський історик, який писав у 93 році, підтвердив той факт, що Ісусові послідовники проголошували Його життя, смерть і воскресіння. Суть така: коли ми читаємо про те, що Марія поклала свого первістка в ясла, то вона насправді це зробила. Коли ми читаємо, що Дитина, яку вона народила, була зачата через силу Духа Святого, то так і було.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

воскресінняДухСвятийІсторики

Називати себе християнином, якщо життя не змінилося, а глибоке розуміння Ісуса відсутнє, — означає призивати Його Ім'я надаремно.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

відповідальністьвіражиття

Уся суть у мотивації. Якщо людина прославляє Господа Бога у своєму серці, то її дії будуть приємними Йому. Завдяки Ісусу Христу вчинки такої людини є добрими для Бога. Саме її життя стає духовним, а весь світ святинею. Попри буденність життя такої людини, воно стає для неї богослужінням, а посеред простої праці вона чує голос серафима, що промовляє: «Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля сповнена Його славою!» (Іс. 6:3)

— Е. Тозер, Прагнення Бога

добрі вчинкидуховне життяІсус

У Новому Завіті ми не знаходимо аргументів на користь протиставлення духовного і світського у нашому житті. Звільнення від цієї дилеми лежить у досконалому розумінні християнської істини. Нашим бездоганним прикладом є сам Господь Ісус Христос. Його життя не було розділеним. Від народження до смерті на хресті Він жив на землі в присутності Свого Отця, без розфокусування. Ісус присвятив Себе Богу, і Той прийняв жертву Його життя. «Я завжди роблю те, що Йому до вподоби» (Ів. 8:29) — так Ісус стисло охарактеризував Своє буття, кажучи про Отця.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

духовнежиттяІсус