Коли великого теолога V століття Августина Блаженного запитали: «Які центральні принципи християнського життя?», той відповів (я дещо перефразовую): «Перший - це смирення, другий смирення, а третій - смирення».

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

Августинблаженнийжиття

Юдаїзм вважає, що надії юдейського народу на спасіння ґрунтуються на його "статусі як заповітного народу Божого, який має закон", тоді як християни вірять у "найкращу праведність, засновану виключно на участі у Христі вірою". Павла, як і юдаїзм, цікавило питання про вступ у заповіт та перебування у ньому. Основна відмінність полягає у заяві Павла про те, що євреї не мають переважного становища; членство в завіті відкрите для всіх, хто має віру в Христа і таким чином полягає в наступстві з Авраамом (Рим.4).

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Авраамвіразаповіт

У широкому значенні слова християнство визнає існування чотирьох джерел: 1. Писання; 2. Розум; 3. Передання; 4. Досвід.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

джереладосвідпередання

З погляду Ф. Д. Е. Шлейєрмахера, єресь в основі своїй є "неправильною, або несправжньою формою християнської віри".

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

віраєресьнеправильна

Як неодноразово вказується, християнство є скоріше вірою в Особу (Ісуса Христа), ніж вірою в текст (Священне Писання). Проте обидві ці віри взаємопов'язані. Історично ми практично нічого не знаємо про Ісуса Христа, крім того, що ми дізнаємося з Нового Завіту. Прагнучи ідентифікувати Ісуса Христа і показати Його значення, християнське богослов'я змушене мати справу з текстом, який передає нам знання про нього.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

богослов'явіраІсус

Під впливом таких паризьких авторів, як П'єр Абеляр і Жильбер де ла Поре, латинське слово "theologia" стало означати "дисципліну священної науки", що охоплює всі християнські доктрини, а не лише доктрину про Бога.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АбелярЖильберЛа

Наприклад, провідний англіканський автор XVII ст. Ланселот Ендрюз (1555–1626) заявляв, що ортодоксальне християнство ґрунтується на двох Завітах, трьох символах віри, чотирьох Євангеліях та п'яти перших століттях християнської історії.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

англіканствоЄвангелієзавіт

Самобутність Келлера проявляється завдяки його здатності до синтезу, завдяки тому, як він об'єднує джерела й робить неочікувані відкриття. Мати один орієнтир — неоригінально; мати сто - означає, що ви глибоко наповнюєте себе з найчистіших криниць світу. Цю Богом дану здібність інтегрувати розрізнені джерела, а потім ділитися знаннями з іншими підмічав чи не кожен, хто знав Келлера, починаючи ще зі студентських років. Він — провідник до найкращих християнських мислителів.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

знанняінтеграціяКеллер

На початку ХХ століття Фрідріх Ніцше визнав, що рівні права й людська гідність без християнства не мають підґрунтя. Ми можемо обстоювати свої права та вимагати, щоб їх дотримувалися щодо інших, наприклад бідних, але суспільство не може дійти згоди, чому має це робити.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

біднігідністьНіцше

Ісус зробив для нас те, чого не змогли зробити ми, невідступно дотримуючись заповідей. У будь-якій іншій релігії Бог зобов'язується благословити нас в обмін на наш послух. Але в християнстві Ісус уже зробив це за нас, тож ми зобов'язані Йому всім. Ця благодать гнівить старшого брата.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Благодатьбратзаповіді

Антитеза й загальна благодать співіснують. Деякі світогляди категорично заперечують християнство. Але багато нехристиян знають більше, ніж усвідомлюють.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

антитезаБлагодатьзнання

Тож завдання апологета — показати скептикам, як християнство пояснює те, що знають їхні серця, але заперечують їхні вуста.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

апологетвіразаперечення