Життя людини має початок, але не має закінчення. Бог створив людину схожою на Себе безсмертною, вічною і святою. Кожна людина, яка коли-небудь народжувалася на землі, є такою ж унікальною, як її Творець. Її ніколи не було і більше не буде у всесвіті, тому вона безцінна. Люди розіп'яли Любов на хресті, бо не цінували свого життя, але Любов не зазнала смерті й стала початком нового життя після воскресіння. І ця вічна життєва історія буде безкінечно писатися тими людьми, які борються за свою любов і плекають її.

— Д. Таргонський,

безсмертяБожий образборотьба за любов

Ніхто з людей так не боявся смерті, як Христос, бо Він найсильніше любив життя. Ніхто, крім Христа, так не сумував за людьми, бо Він плекав до них безмежну любов. Хоч Ісус боявся смерті, але не плазував перед нею, бо не мав у серці навіть тіні злоби. Бог жив для людей, і Йому нестерпно важко було приймати чашу страж дань із їхніх рук, але Він не мав іншого шляху, бо таким був їхній вибір.

— Д. Таргонський,

вірність людямжертовністьжиття

Біди та проблеми завжди були й будуть на землі. Але якими б нестерпними не здавалися скорботи, любов завжди виганяє страх, життя перемагає смерть, а радість звичку страждати.

— Д. Таргонський,

Бідижиттялюбов

Почуття вдячності народжується у люблячому серці. Жива віра дякує за пережиту хворобу так само, як за зцілення, бо починає по-особливому цінувати все, що має у житті.

— Д. Таргонський,

вдячністьвіражиття

Бог був Творцем людини, а не народу. Христос звертався не до мас, а до особистості. Він прагнув, щоб людина відчувала особисту відповідальність перед Богом за своє життя, бо воно належало тільки їй, а не суспільству, в якому вона жила. У колектив них вчинках народів брав участь кожен особисто, і кожен сам постане віч-на-віч перед своїм Творцем із усім, що він сотворив. Існування цілого народу тим-часове в порівнянні з життям однієї людини. Людина безсмертна, й усе, що вона робить на землі, познача ється на її особистій долі у вічності.

— Д. Таргонський,

Богвідповідальністьвічність

Ніхто з людей, які товпилися навколо Христа, не знав про Його майбутні смерть та воскресіння і не цінував час перебування з Ним. Христос хотів би сказати людям значно більше, але їм було цікавіше вирішити власні проблеми чи виконати бажання, ніж почути Його Слово. Люди мали чудову нагоду поговорити віч-на-віч з Богом про власне життя чи навіть про сенси буття, яка турбували людство століттями, але їм, як завжди, було не до того. Тож Ісус, звертаючись до учнів та всіх присутніх, промовив: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! Кажу ж вам, що багато про-років і царів бажали побачити, що бачите ви, та й не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули!

— Д. Таргонський,

Богвічністьжиття

Христос переступив через нездоланну стіну смерті, переніс через неї людину, повертаючи її назад у світ живих, і віддав у руки матері. Христос со творив це просто, бо Бог простий. Творець вчинив людяно, бо людяність божественна риса людини.

— Д. Таргонський,

життялюдиналюдяність

Люди, які зверталися до Ісуса, часто хотіли просто вирішити свої проблеми, нічого не змінюючи у житті далі. І тоді колишні проблеми поверталися до них знову.

— Д. Таргонський,

вибірвідповідальністьжиття

Найдорогоціннішим скарбом життя є ті люди, з якими є можливість поділитися своїм багатством, розумом чи здібностями. Бо кому усе це потрібно, якщо немає заради кого жити на землі?

— Д. Таргонський,

багатствожиттяздібності

Видимим плодом таємного посту є радість від життя. Піст - то природна потреба людини відпочити від чогось доброго та на деякий час віддалитися від того, що приносить в житті задоволення, щоб воно не стало ідолом. Піст дарує смак хорошій їжі чи музиці, бо не дає до них звикнути. Люди особливо радіють тому, чого з нетерпінням очікують.

— Д. Таргонський,

життязадоволенняідол

Щаслива людина не потребує, щоб про неї говорили, і не очікує від Бога нагороди. Вона просто радіє можливості щось зробити для інших, і від того відчуває повноту справжнього життя.

— Д. Таргонський,

безкорисливістьБогдоброта

Але Ісус не проводив масових зцілень та не закликав до відновлення Юдейського царства. Бог втілився не для того, щоб правити світом, а щоб жити серед людей. Він усе Своє життя присвятив людям і втілився не для того щоб правити світом, а щоб жити для людей. Він усє життя присвятив людям і був для них пристановищем милосердя та втіхи.

— Д. Таргонський,

Богвтіхажиття