Присутність щиросердної святої Людини мучила багатьох, як світло, що викриває темряву. Вбиваючи Христа, вони хотіли знищити самого Бога, стерти з лиця землі все, що нагадувало про Нього любов, добро, милосердя..

— Д. Таргонський,

БогдоброІсус Христос

Який неосяжний світ, де можна нескінченно мандрувати, яке широке море, де можна плавати досхочу, - усе це Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа. Він — вічний, а це означає, що Він понад часом і є цілком незалежним від нього. Час почався в Ньому і в Ньому закінчиться. Бог не рахується з ним і не зазнає від нього жодних змін.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвічністьІсус Христос

«Глибше покаяння, щиріша довіра, відданіша покора волі Ісуса Христа ось що прокладає шлях, сповнений сили в служінні нашій епосі»

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

довіраІсус Христоспокаяння

Що ж робить спокусу влади аж такою на позір нездоланною? Можливо, річ тут у тому, що влада пропонує легку заміну важкому завданню любові. Здається, легше богом бути, ніж Бога любити, легше людьми керувати, ніж їх любити, легше життям володіти, ніж його любити. Ісус запитує: «Чи любиш ти мене?» Ми запитуємо: «Можна, щоб оці два сини мої сіли у Твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч Тебе?» (див. Мт. 20:21).

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаволодарюваннязавдання

Сповідь і прощення – це саме ті дисципліни, за допомогою яких можна уникнути як символічної духовності, так і проявів хоті, й натомість по-справжньому жити Воплоченням. Через сповідь темні сили видобувають з глибин плоті, де вони ховаються, виносять на світло і роблять видимими для спільноти. Завдяки ж прощенню їх обеззброюють і розсіюють, а відтак стає можливим нове єднання тіла й духу.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бісивтіленнядемони

Служіння – досвід не лише спільнотний, а й взаємний. Ісус, говорячи про своє пастирське служіння, зазначає: «Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець» (Йо. 10:14-15). Ісус служить – і хоче, щоб ми служили так само. Він хоче, щоб Петро годував Його овець і піклувався про них не на манір «фахівців», які знають проблеми своїх клієнтів і дбають про них, а радше так, як це роблять уразливі брати й сестри: вони пізнають, і самі є пізнані, піклуються – і про них піклуються, прощають – і їм прощають, люблять – і їх люблять також.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Бог Отецьбративзаємність

Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

апостолиблаговістяЄвангеліє

Тричі запитавши Петра: «Чи любиш ти мене?», Ісус каже: «Паси ягнят моїх, доглядай овець моїх, годуй овець моїх». Упевнившись в любові Петра, Ісус доручає йому служіння.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

впевненістьзапитанняІсус Христос

Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вирішеннявтіленняджерело

Перш ніж доручити Петрові бути пастирем, Ісус запитав його: «Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене більш, ніж оці?» Потім знову спитав: «Чи любиш Мене?» А тоді й утретє: «Чи любиш ти Мене?» (Йо. 21:15-17). Власне це питання має звучати як головне для всього нашого християнського служіння, адже саме воно може дозволити нам бути незначущими – і водночас справді впевненими в собі.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

впевненістьІсус Христослідерство

Велике послання, що його маємо нести як служителі Божого Слова та послідовники Ісуса, полягає в тому, що Бог любить нас не за те, що ми робимо чи чого досягаємо, а тому, що Він створив і викупив нас у любові, а також вирішив: проголошувати цю любов істинним джерелом усього людського життя належить саме нам.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістяБлагодатьБожа любов

Нове творіння, нові небеса та земля після суду нагадують обставини заповіту з Ноєм. Присутність представників усіх народів, з кожного племені та мови, викликає в пам'яті заповіт із Авраамом. Особиста присутність Бога серед свого народу говорить про основну перевагу завіту у Синаю: «...і Він буде мешкати з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде їх Богом». Святе місто, новий Єрусалим, а також іменування Ісуса левом із племени Юди та корінням Давида нагадують завіт із домом Давида. І все це завдяки новому завіту у крові Ісуса Христа.

— К. Райт, Миссия Бога

завіт з домом Давидазавіт на Синаїзаповіт з Авраамом