Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим. Вчитель цінував ці якості й не забороняв йому бути старшим, але внутрішня сила Петра без співчуття та любові могла легко зробити з нього праведного і безжального диктатора. Петро міг багато досягти в житті, залишивши інших учнів далеко позаду, і тоді серед людей першим після Христа був би він. Зрадивши Ісуса, апостол Петро пережив велике розчарування в собі й зрозумів, що він така ж недосконала людина, як й інші. Саме тоді Христос покликав його до пастирського служіння. Після падіння та каяття Петро міг краще зрозуміти тих людей, які падали, щоб допомогти їм. Пастир не був лідером, який ішов попереду стада, він завжди стояв позаду своїх овець, щоб усіх бачити, чистив їхні стайні, вичісував вовну і любив їх, як батько дітей. Після найбільшого падіння в житті Петро вперше серцем почув свого Вчителя і пішов за Ним у житті не тільки тілом, а й душею. Відтепер усі його вчинки були продиктовані не шаленим імпульсом молодості, а тою мудрістю, яка з'являється у людей від усвідомлення своїх помилок.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвірадосвід

У Христа не було таємного кола обраних. Він усіх людей любив однаково і зі всіма в повноті ділився Любов'ю та Словом. Ісус не створював оригінального вчення, а розкривав перед людьми вічні істини, які були знайомі всім, незалежно від віку, освіти, національності та суспільного становища. Він не навчав людей чогось іншого, чого не було в Писанні, а просто і доступно розтлумачував різні сенси життя.

— Д. Таргонський,

відкритістьвічні цінностідоступність Бога

Юдеї платили податок Риму динаріями. На кожній монеті було зобра жено погруддя імператора Тиверія та викарбувано, що він верховний жрець усіх богів Імперії: «Pontifex Маxіmus». На срібняках, які ходили в Єрусалимському храмі, не було чиїхось портретів, тільки зображення ковчега завіту, жезла Аарона або посуду із небесною манною. Первосвященники, книжники та фарисеї суворо забороняли вносити у святилище Боже римські динарії, осквернені зображенням язичницьких богів, і приймали тільки срібняки. Але їм так кортіло дістати Ісуса, що вони забули про свої ж правила і не замислюючись, занесли осквернену римську монету до святого храму. Вся ця карикатурна злоба спокусників Христа, схована за єлейною побожністю, виглядала трагікомічно. Христос, вказавши їм на монету, запитав: Чий це образ і напис? - Кесаря! - То кесареве віддайте кесареві, а Боже Богові! Христос не сказав нічого нового цією відповіддю, лише повторив те, чого навчали самі книжники та фарисеї: срібняки несіть до храму, а динарії - в податкову службу. Почувши це, народ здивувався дотепності та простоті Його відповіді, а розробники підступної операції потрапили у свою ж пастку і ще зліші відійшли від Христа.

— Д. Таргонський,

відповідьзаконзлоба

Любов то вміння радіти тим, що маєш, і ділитися цією радістю з іншими людьми. Бог приніс у світ любов. Хто любив людей той шанував Бога і виконував увесь Закон, а також розумів, куди йти, що робити зі своїм майном і як жити із великими грошима.

— Д. Таргонський,

Богвдячністьвідповідальність

Перебуваючи у скруті, він пішов до орендарів свого господаря і списав із них ті відсотки за користування майном, з яких зазвичай отримував свою зарплатню. Так його господар не тільки не залишився в мінусі, а ще й заробив, а управитель пожертвував власним заробітком, щоб із чистою душею з ним розійтися і здобути прихильність потенційних роботодавців. Власник дізнався про вчинок свого управителя і похвалив його за винахідливість. Так господар закрив рота тим заздрісникам, які зводили наклепи, намагаючись прибрати хорошого працівника і зіпсувати всю роботу.

— Д. Таргонський,

винахідливістьгосподардовіра

Занадто часто, плануючи якийсь захід чи співпрацю, ми починаємо із запитання: «Що ми хочемо зробити?» Це резонне питання, але не першорядне. Ймовірно, Яків хотів, щоб ми почали з питання: «Про що може думати Господь і які Його наміри щодо цього часу, заходу та людей?» Або: "Як використовувати цю можливість, щоб заповнити нагальні потреби людей?" Такі поставлені в молитві питання дозволяють будувати плани, сповнені Божої мудрості, невичерпного натхнення та ясного уявлення про майбутнє.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

Господьлюдимолитва

Клавні казав, що страх перед Богом породжує мудрість, а Ісус — справжній Соломон, бо ніколи не піддавався хтивості світу.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БогІсусмудрість

Це слова ображеної жінки. Клементина не була декором, а мала мудрість дерева, повного сов, і цей шлюб став не катастрофою, а тріумфом. Черчиллю вона подарувала приголомшливу вірність і дивовижну підтримку, що уможливило всі його досягнення.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

вірністьжінкамудрість

Я розумів, що дуже багатьом із тих, хто прийшов сюди, була потрібна увага саме пастора, його мудра порада і духовна підтримка. Уся ця перевантаженість благодійними проєктами створена війною. І те, що рідні не мають часу для спілкування одне з одним, щоб дарувати прості людські радощі, — це теж справа її рук.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

благодійні проєктивійнадуховна підтримка

Я пам'ятаю, як один рабин сказав, що щороку під час великоднього седеру євреї згадують про важкий період єгипетського рабства та величне визволення від гніту фараона. Це нагадування про те, що труднощі та негаразди — частина життєвого процесу. Вони обов'язково випадатимуть на долю людини. І в той самий час Бог, який був із праотцями в Єгипті й рукою Мойсея вивів їх, подасть руку допомоги і сьогодні. Він знає, як прокласти шлях через води Червоного моря. Не забув Він рецепт манни в пустелі. Тому мудрість євреїв: покладатися на Бога Ізраїлю і з Ним проходити через труднощі. Це докорінно відрізняється від підходу, коли життя уявляється людям тільки як сприятливі обставини, у яких їх завжди супроводжує удача.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Богвизаоленнявизволення

Мудрість сама не рятує. Четверте, хоча мудрість і може служити якимось мостом, вона не містить у собі рятівної звістки біблійного євангелія. Література мудрості у Старому Завіті присвячена головним чином вирішенню життєвих питань. Ось чому Книги Іова та Еклезіаста знаходяться поруч у каноні з Книгою Приповістей.

— К. Райт, Миссия Бога

біблійне євангелієЕклезіаст.життя

Ізраїль мав не заняття з небесної арифметики, а пізнання особистості та характеру того, хто один має право називатися Богом-Яхве (Повт. Зак. 4, 32-40). Вони впізнали його як Бога справедливості, милосердя, святості, істини, чистоти, любові, вірності та всевладдя. Ці його якості стали темою їхніх оповідань, основою законодавства, камертоном для їхнього поклоніння, лейтмотивом їхніх пророцтв та джерелом мудрості.

— К. Райт, Миссия Бога

Богізраїльмилосердя