- Ви молитесь за наш батальйон? Звичайно, Док, щодня. - Правильно, і я молюсь. Мусимо просити Бога, Давиде. Ми переможем тільки з Ним.

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/bogtoday/notatky.info/www/wp-content/themes/quotesin/template-parts/content.php on line 58
— ,

батальйонБогвійна

Я вважав себе людиною, яка любить літературу і незле в ній розуміється. Старався багато читати, писав трохи свого. Але, їдучи на війну, не взяв жодної книги, окрім хіба що польової Біблії, яка залишилась в Яковлівці, біля Краматорська.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

Бібліявійнакниги

У мене своє ставлення до поняття Європи, - говорить Давід. Я вважаю, що Європа це такий собі дух. Він постійно переміщується. Були часи, коли Європа перебувала у Франції. Згодом був період, коли найбільше Європи стало у Бельгії. Але зараз Європа, безсумнівно, в Україні. Ви показуєте нам усім, що озна чае бути європейцями. Як це захищати своє право на свободу. Захищати і себе, і всіх інших. Я їжджу до вас, бо в такий спосіб повертаюсь у справжню Європу.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнаДавідЄвропа

Нам потрібна нова література, яка буде антивоєнною, але не антимілітарною. Література звикла засуджувати зброю. А має натомість відокремити тих, хто зі зброєю нападає, від тих, хто зброєю захищається. Наразі це найкраще зрозуміло нам, українцям. Ми ніколи не відмовимось від вміння стріляти, бо це питання на шої безпеки. І наша література завжди засуджуватиме агресора, але ніколи не висловиться проти зброї. Будь-яка здорова література є антивоєнною. Але відтепер і назавжди в українських заводських настройках по замовчуванню буде намір дати відсіч цілою нацією, якщо цю війну проти нас хтось знову розпочне.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

агресорвідсічвійна

Але досить ви мірювати усе Ремарками, Гемінгвеями чи Юнгерами. Навіть Воннегутами і Гашеками. Бо в нас вони усі під важились. Вони нам теж здавались вершиною літератури, допоки ми не отримали свою війну. Не за територій, а за існування. І тепер багато українців не можуть їх чи тахи, бо вони не про нас. Сталось так, що вершинна література про війну нічого нам насправді не здатна сказати про війну, в якій ми самі живемо й помираєм. Війну, яку вони не засвідчили.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнаВоннегутГашек

Якби хтось із наших солдатів прочитав Євангеліє про Чистий четвер вперше, то подумав би, що це справді про нього. Навколо найближчі люди, але жоден не може тебе зро зуміти. Ти сам на сам із тим, що на тебе чекає. Знаєш, в який жах, кров і бруд завтра вирушиш. Ба більше - вирушаєш туди добровільно. «Забери від мене цю піксельну форму, але хай не моя, в Твоя буде воля». Ти не хочеш цього переживати, не хочеш воювати, але розумієш, що зараз так треба. Це найправильніше, що можна зробити.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнаволяЄвангеліє

Мені все більше здається, що поди Нового Завіту в, своєю чергою, прообразом того, що відбувається просто зараз. Так, ніби Новий Завіт закінчиться не другим пришестям Христа, як обіцяно, а вже закінчився - великою війною. І тепер ми живемо в Найновішому Завіті, який виявився печальнішим, ніж будь-хто міг подумати. Але ми бачили його численні прообрази. Наприклад. Марія. Це вкрай чіткий образ матері українського військового чи військової. Жінки, яка любить і виховує свою дитину, але мусить прийняти, що вона належить не лише їй. Син чи донька виросли й повин ні тепер дещо зробити, дещо пережити. Бо так треба.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнавійськовийзавіт

Здавалось би, яка слава Промислу, якщо я жив у землі під обстрілами, замерзав там, ховався від смерті й надлюдськи втомився? А в цьому насправді вся суть. Слава Промислу, бо жив у землі під обстрілами, ховався від смерті й надлюдськи втомився.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

витривалістьвійнажиття

Як піхотинець, я знаю, що найважливішою і найпо трібнішою одиницею на війні є тілесна людина. Може дітати скільки завгодно дронів, безліч мін та артилерій ських снарядів, але земля є нашою доти, доки в ній сидить наш солдат. Вся потужність найновітнішої техніки спрямована на те, щоб знищити солдата. І вся найно віта техніка знищується перш за все зусиллями солдатів. А колись саме тілесним людям судилося почепити українські прапори у визволених містах.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнадронилюдина

Замерзав навіть газ у запальничках. Треба було добре побавитися, щоб запалити грілки й розтопити трохи води. Солдат на спостережному пункті постійно тупщю-вав на місці й курив. Трохи ходив окопом, пригнувшись. А хто відпочивав замотувався одягнутим і взутим у зи мового ЗСУшного спальника, розтоплював воду на чай або брав грілку зі собою просто під спальник і так грівся. рускі інколи насипали мінами. Танки того дня, здається, не працювали. Найгірше було йти в туалет. По-перше, пройти можна було хіба що в напрямку до кацапів. По-друге, ти ніколи не знав, чи повернешся. Різдво.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

війнаЗСУміни

Але ж ні. І саме в цьому проблема. Точно не дитина. Але й не дорослий. Я просто старий чоловік. Нас таких багато, це не залежить від віку. Людина робиться дуже старою, коли повертається на війну. Вона тоді така стара, що страшно уявити. Добре, що матері ніколи не дізнаються, якими старими є їхні діти, коли повертаються на війну. Вони б могли цього не витримати.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

більвійнадіти

І чим довше їх не міняти, тим більше вмирають. Тим глибше просунуться росіяни. Тим більше сімей вб'ють. Можливо, цього разу й вашу. Від протиставлення «я собі звичайна людина, а там героїчні герої мене захищають» треба перейти до «кожен з нас по черзі є там і захищає інших». Від «вірю в ЗСУ» — до «вступаю в ЗСУ». До «Я і є ЗСУ».

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

відповідальністьвійнагерої