Мені це до душі. Ісус «часто усамітнювався». Постійно десь пропадав. Поставив Собі за мету систематично втікати, щоб помолитися. Це одна з Його типових практик. Зокрема, в Євангелії від Луки чітко простежується лінійна залежність двох змінних: що більш зайнятим, відомим і затребуваним ставав Ісус, то частіше Він усамітнювався для молитви в тихих місцях. У нас зазвичай усе навпаки. Коли життя вирує, справ по горло, а люди змагаються за кожну хвилину нашого часу, ми першим ділом відмовляємося від тихого місця замість того, щоб насамперед туди податися. Найперше втрачаємо неспішний час, коли можна просто посидіти з Богом у тиші. Помолитися. Почитати псалом. Провести внутрішню інвентаризацію. Дозволити душі наздогнати тіло.
— Д. Комер, Життя без поспіху