Нотатки, цитати, історії

Життя людини має початок, але не має закінчення. Бог створив людину схожою на Себе безсмертною, вічною і святою. Кожна людина, яка коли-небудь народжувалася на землі, є такою ж унікальною, як її Творець. Її ніколи не було і більше не буде у всесвіті, тому вона безцінна. Люди розіп'яли Любов на хресті, бо не цінували свого життя, але Любов не зазнала смерті й стала початком нового життя після воскресіння. І ця вічна життєва історія буде безкінечно писатися тими людьми, які борються за свою любов і плекають її.

— Д. Таргонський,

безсмертяБожий образборотьба за любов

Творець, втілившись, став досконалою Людиною, але не відповідав жодному зі всесвітніх ідеалів. Він міркував Своїм розумом, чинив за Своїм сумлінням і був вірний до смерті Своїй першій та останній любові людині. Христос жив просто, любив без вимог, віддавав без докорів, міг плакати і до-рікати, боявся смерті і просив у людей Його вислухати. Син Божий постійно звірявся з тим, Кого любив - Своїм Отцем, і відкривав душу тим людям, яких любив не менше, ніж Отця.

— Д. Таргонський,

відкритістьвтіленнядовіра

Людина покликана Богом у світ, щоб принести те, чого в ньому раніше не було, Любов Творця до Свого творіння. Любов була неприродна для світу, бо так, як Бог, ніхто з людей ще нікого не любив. Заради того, щоб Духом Святим запалити в людях таку Любов, Бог став Людиною.

— Д. Таргонський,

БогБожа любоввіра

Людям властиво забувати про тих, хто «випадає з іхнього життя якби не Дух Святий, то люди 6 після Вознесіння забули і про Самого Христа. Ісус не залишив після Себе таких великих звершень на полотні історії, щоб люди мали за що Його пам'ятати, Бог просто любив людей. Любов це вічна пам'ять Божа в людських серцях.

— Д. Таргонський,

Божа любоввіравічність

Дух Святий не додає людям якихось надзвичайних властивостей, а повертає втрачену любов, яка преображає їх у нових вільних людей і дару немислиму свободу думці, слову та вчинку.

— Д. Таргонський,

Божий дарвідповідальністьвіра

Дух Святий є сутністю Творця та образом Божим в людині. Він відріз няє людину від усього іншого творіння, бо наділяє її особистою здабністю Творця - постійно творити щось нове у світі. Дар Святого Духа то можливість змінюватися самому та преображати світ навколо за допомогою Бога. Дух Святий утішитель, бо любов'ю лікує людські скорботи і г

— Д. Таргонський,

Божественна присутністьдуховний дарзміни

Творець із любові до людей віддалився від них, щоб Духом Святим бути разом з тими, хто вірить, надіється і любить.

— Д. Таргонський,

близкістьвірадовіра

Христос не бажав покидати тих, кого любив, але не міг інакше, адже люди захотіли сотворити з Нього кумира. Бог вознісся від апостолів, щоб вони пізнали Його Таким, Яким Він був, а не Таким, Яким вони хотіли Його величати. Він Тілом віддалився від людей на недосяжну висоту, щоб Своїм Духом перебувати в їхніх серцях. Бог став невидимим, щоб люди вільно робили свій вибір у житті. Він зник, бо відмовився від влади, яку Йому хотіли нав'язатисилою. Христос віддав людям усе, що мав, нічого не вимагаючи натомість, щоб люди любили Його просто і без «додатків».

— Д. Таргонський,

апостоливибірвіра

Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! Це були зухвалі слова, адже ім'я Боже дозволялося вимовляти вголос тільки первосвященнику і тільки раз на рік у «Святая святих» Єрусалимського храму. А коли людина хрестилася, то думала, що очищається від своїх гріхів, щоб Всевишній її не покарав. Христос закликав людей самим звертатися на ім'я до Свого Творця. Ім'я Боже то Любов. Творець відкрився світу в любові Отця до Сина, і людина, хрестячись Духом Святим, стає причасником цієї любові.

— Д. Таргонський,

Божа присутністьвіравлада

Христос не створював організації й не залишав після Себе головним Петра, як того очікували апостоли. Бог заклав фундамент майбутньої Церкви серед людей, яких єднали любов, розум і свобода. Він став її єдиним та незмінним Главою, невидимо живучи серед людей як душа, хоч і невидима, але дає життя тілу. Христос бажав, щоб люди, які приходили до Його Церкви, мали свою голову на плечах, щоб просвіченим любов'ю серцем відрізняти реальність від ілюзії, а Євангеліє Христове від релігійної про-паганди. Він залишив Себе в людях, які Його полюбили, щоб інші мали до кого звернутися у важку хвилину життя. Він бажав, щоб єдиним знаменом присутності Воскреслого Христа на землі була любов.

— Д. Таргонський,

апостоливіравоскресіння

Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим. Вчитель цінував ці якості й не забороняв йому бути старшим, але внутрішня сила Петра без співчуття та любові могла легко зробити з нього праведного і безжального диктатора. Петро міг багато досягти в житті, залишивши інших учнів далеко позаду, і тоді серед людей першим після Христа був би він. Зрадивши Ісуса, апостол Петро пережив велике розчарування в собі й зрозумів, що він така ж недосконала людина, як й інші. Саме тоді Христос покликав його до пастирського служіння. Після падіння та каяття Петро міг краще зрозуміти тих людей, які падали, щоб допомогти їм. Пастир не був лідером, який ішов попереду стада, він завжди стояв позаду своїх овець, щоб усіх бачити, чистив їхні стайні, вичісував вовну і любив їх, як батько дітей. Після найбільшого падіння в житті Петро вперше серцем почув свого Вчителя і пішов за Ним у житті не тільки тілом, а й душею. Відтепер усі його вчинки були продиктовані не шаленим імпульсом молодості, а тою мудрістю, яка з'являється у людей від усвідомлення своїх помилок.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвірадосвід

Побачивши Христа на власні очі, Хома сказав: Господь мій і Бог мій! «Господь мій», а не цар Ізраїлю. «Бог мій», а не «Месія-визволитель». Творець втілився, щоб бути для кожного рідним «моїм Богом», а не «Отцем народів» для безликого стада. Бог поважає в людині свободу до всього доходити самій.

— Д. Таргонський,

Богвибірвідповідальність