Уся суть у мотивації. Якщо людина прославляє Господа Бога у своєму серці, то її дії будуть приємними Йому. Завдяки Ісусу Христу вчинки такої людини є добрими для Бога. Саме її життя стає духовним, а весь світ святинею. Попри буденність життя такої людини, воно стає для неї богослужінням, а посеред простої праці вона чує голос серафима, що промовляє: «Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля сповнена Його славою!» (Іс. 6:3)

— Е. Тозер, Прагнення Бога

добрі вчинкидуховне життяІсус

Тому цілісна людина повинна прийняти рішення прославляти Бога у своєму житті, навіть якщо серце ще не відчуває справжнього задоволення від цього рішення.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богзадоволеннялюдина

Коли сто поклонників збираються разом і кожен із них дивиться на Ісуса Христа, серцем вони ближчі одне до одного, ніж це було би можливо, якби вони своїми зусиллями досягали «єдності», відвертаючи при цьому очі від Бога. Релігія спільноти вдосконалюється, коли стає чистішою особиста релігія кожного з її членів.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

вдосконаленняєдністьІсус

Людина, яка самотужки боролася за очищення власного серця і постійно переживала падіння на цьому шляху, відчує справжнє полегшення, коли припинить експериментувати зі своєю душею та зосередиться на Досконалому. Поки вона дивитиметься на Ісуса Христа, усередині неї відбуватиметься те, що вона так довго намагалася зробити самостійно. У ній діятиме Бог, створюючи і бажання, і дію.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богборотьбадію

«дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса» (Євр. 12:2). З усього цього ми дізнаємося, що віра не одноразова подія, а постійний погляд серця на триєдиного Бога. Отже, віра є спрямовуванням уваги нашого серця на Ісуса Христа.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

ВершительвіраІсус

Погляд на старозавітного змія ідентичний вірі в новозавітного Ісуса Христа. Отже, споглядання та віра - це одне й те саме. Зрозуміло, що Ізраїль дивився своїми фізичними очима, а віра — це дія серця. Думаю, наш друг дійде до логічного висновку, що віра є поглядом душі на Бога-Спасителя.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

віразмійІсус

Ми взаємодіємо з реальним світом через п'ять органів чуття. Ми осягаємо все потрібне для нашого фізичного існування за допомогою здібностей, отриманих від Бога, який створив нас і помістив у цей світ. Згідно з нашим визначенням, Бог також реальний. Він реальний у такому абсолютному й остаточному значенні, в якому не може бути реальним ніщо інше. Будь-яка інша дійсність залежить від Нього. Велика Реальність це Бог, і Він Творець тієї підпорядкованої, залежної реальності, з якої сумарно складається все творіння разом з нами. Боже існування об'єктивне, воно не залежить від будь-яких наших уявлень про Нього. Людське серце, що поклоняється Богу, не створює Об'єкт поклоніння. Воно знаходить Його, коли прокидається від духовного сну на світанку свого відродження.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богіснуванняпоклоніння

Серця, що «ладні розірватися» від любові до Бога, побували в Його присутності й бачили на власні очі Його велич. Люди з таким серцем мають одну рису, невідому й незрозумілу всім іншим. У них відчувається духовна влада. Вони побували в Божій присутності й розповідають про побачене там. Саме такими були пророки, а не книжники, оскільки книжник розповідає про прочитане, а пророк - про побачене.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богвеличвлада

Шлях глибшого пізнання Бога проходить крізь самотні долини вбогості душі й відмови від матеріального накопичення та збагачення. Блаженні люди, яким належить Боже Царство, — це ті, хто відкинули усе зовнішнє й викорінили зі свого серця будь-яке бажання обростати речами та майном.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

бажанняблаженствоБог

Наші біди почалися, коли Бог був змушений залишити Свій храм усередині нас, і цю порожнечу заповнило «все». Людським серцем заволоділи речі. Тепер люди за самою природою не мають внутрішнього спокою, оскільки Бог більше не царює в їхньому серці.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богпорожнечаречі

Біблія — не самоціль, а лише засіб привести людей до близького та життєво потрібного пізнання Бога, щоб вони могли заглибитися в Нього, насолоджуватися Його присутністю, спробувати й зрозуміти на глибокому сердечному рівні, який же Він величний і люблячий.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

БібліяБогвелич

За благодаттю Божою, я не був засмучений відсутністю визнання моїх заслуг, навпаки, слухаючи їх, я сповнився глибоким спокоєм та вдячністю. Так тривало якийсь час. Я годинами готувався до проповіді, але старання щодо створення продуманого та вивіреного конспекту ні до чого не приводили. Поступово до мене стало доходити, що, готуючись до проповіді, не менш важливо підготувати себе, а не лише її зміст. Ні, я не збирався, щоразу виходячи до кафедри, імпровізувати. Протягом тижня я приділяв достатньо часу особистому спілкуванню з Ісусом, а щонеділі ділився тим, чим наповнювалося моє серце внаслідок цієї близькості. Подібні свідчення, мабуть, мали більш глибокий вплив на слухачів, ніж мої колишні ораторські хитрощі.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

БлагодатьвдячністьІсус