Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

Гешель із приводу цього каже: «Той, хто хоче увійти у святість цього дня, мусить спочатку відкласти вбік усе богохульне базікання про комерцію, забути про ярмо тяжкої праці...

Римляни заповнили свій простір казковими палацами...

Шість днів на тиждень ми б’ємося зі світом навкулачки, витискаючи з Землі прибутки; а коли настає шабат, ми над усе опікуємося зернятами вічності, раніше посіяними в нашій душі. (Авраам Ієшуа Гешель)...

Твоє життя продовжує в собі історію всіх тих, хто зробив у нього свій внесок, сформувавши в тобі все те добре й хороше, правильне та прекрасне, і тих, кого вже немає з нами...

Ми вшановуємо померлих, втілюючи в життя їхні цінності...

Жити продовжує зовсім не те, що викарбувано на пам’ятниках і меморіальних дошках, а те, що ми вплели в життя та пам’ять інших людей...

«Герої мають усю землю своєю могилою… У кожних грудях закарбоване те, чого не містять жодні таблиці, те, що навічно залишиться в пам’яті серця»...

Щоразу, коли щось планувалося, Ерл казав: «Якщо мені дозволить Господь»...

Як завжди, Сенеці дуже чітко вдалося висловити цю ідею: «У момент відходу до сну, скажімо із радістю та веселістю: “Я все ж таки жив. Я пройшов тим шляхом, який призначила мені Фортуна”...

Чимало античних філософів визнають, що через дисципліновані розмірковування про смерть ми вносимо стрімкість, яскравість і сенс у кожен прожитий день...

Так от, найкращою аналогією на цю тему, що коли-небудь траплялася мені, є вислів: «Смерть подібна до сонця»...

І, якщо подивитися на речі з цієї точки зору, то смерть для нас є джерелом найбільших страхів...

Є люди, котрі не живуть наявним у них життям; вони поводяться так, ніби лише готуються, докладаючи всіх можливих зусиль, щоб колись потім, у невідо- мому майбутньому, почати жити справжнім, якимось іншим, але не цим теперішнім, своїм життям. І доки вони це роблять, час минає повз і невідворотно втрачається. (Антіфон V ст. до н. е.)...

Перед тим як ми розгорнули бойові дії у 2004-му, я розповів хлопцям у підрозділі історію трьохсот спартанців, які загинули під Фермопілами...

Необхідно навчати дітей, і самих себе також, історій та історичних подій, які мають значення зараз, а не в годину якоїсь кризи...

Але найгірше, напевно, те, що позбавлені відчуття свого минулого люди часто не мають і добре вкоріненої надії на майбутнє...

Брак історичної свідомості часто призводить до того, що в людині починає переважати самомилування...

Мене не здивує, якщо виявиться, що те саме стосується й команд, громад і цілих країн: люди із потужним відчуттям свого минулого часто виявляються більш спроможними долати труднощі нинішнього часу...

Чи ти знаєш, де виростали твої дідусі та бабусі?...

Не відаючи минулого, ми губимось у теперішньому та боїмося майбутнього...

Дуже добре про це сказав Рільке: «Будь терплячим до всього, що не вирішилось у твоєму серці, та намагайся полюбити запитання як такі, полюби замкнені кімнати, полюби книжки, написані дуже чужою для тебе мовою. Не прагни негайних відповідей, яких тобі не дано отримати тому, що ти не в змозі ні збагнути, ні прожити їх...

Саме слухаючи оповіді про злих мачух, загублених дітей, хороших, але обдурених королів, вовків, які вигодовують двох хлопчиків-близнюків, молодших братів, які не отримують ніякої путящої спадщини й мусять самі виборювати місце під сонцем, та старших братів, які марнують усю свою спадщину на всілякі дурниці й неправедне життя, щоб потім опинитися у вигнанні, де вони житимуть разом зі свинями, діти отримують правильне, або хибне, розуміння того, що таке бути батьками і бути дитиною, які персонажі і з якими характерами їм можуть трапитись у драмі, для гри в якій їх було народжено, і як можуть скластися життєві дороги. Позбав дітей історій — і ти зробиш їх безпорадними, недорікуватими простаками як у діях, так і у словах...

У 1930 роках ХХ століття один англійський міністр сформулював найкращу, на мою думку, відповідь...

Життя й робота зовсім не вороги, котрі змагаються за нашу обмежену в часі та обсязі увагу...

Волкере, уяви, що тобі слід зробити вранці щось дуже важливе, але раптом з’являється хтось, хто силоміць утримує тебе в ліжку — не цілий дель, а лише якусь годину чи дві, які є вирішальними для тебе того ранку...

Досконалість підтримується шляхом постійних і наполегливих тренувань день у день, рік у рік...

Покажіть мені чоловіка, котрий би не був рабом! – казав свого часу Сенека. — Один раб хіті, другий раб жадібності, третій — раб власних амбіцій, і всі ми раби страху»...

Стійкість є визначальною рисою лідера не тільки тому, що очільникові будь-якої вартої зусиль справи неминуче доведеться стикнутись із труднощами та стражданнями, а через те, що характер справжнього лідера виковується тільки у вогні, у якому стійкість робить своє діло...

Занадто часто ми записуємо хороших учнів або студентів на лідерські програми, бо, будучи хорошими учнями чи студентами, вони продемонстрували здатність швидко й ефективно вчитися...

Офіцери їдять останніми. Проводирі керують з переднього краю...

Деякі команди так тісно згуртовані, що нагадують радше сім’ю. Інші ж працюють, неначе союзники...

Початково слово «команда» означало лише двох тварин, яких ти примушував іти поряд...

Якби мене попросили сформулювати загальне правило, котре б усе це пояснювало, я б сказав, що міра, якою відмінності між окремими людьми руйнують команду, обернено пропорційна до важливості, якої ці люди надають спільній меті...

У моєму офісі ми щодня о третій пополудні припиняємо роботу, щоб випити чаю...

Коли хлопчик щось уміє, він вихваляється. Коли воїн щось уміє, він навчає інших. Коли хлопчик сильніший від інших, він атакує слабших...

Тренери, котрих ми пам’ятаємо все життя, як правило, є тими людьми, котрі навчили нас значно більшого, ніж якихось практичних навичок; вони допомогли нам розвинути в собі вміння жити...

Розуміння та формування середовища має велике значення тому, що ті самі складники, залежно від обставин, можуть спричиняти кардинально різні результати...

Тренери, котрі постійно кричать, насправді повідомляють лише одне: «Від мене нічого не залежить»...

Корінь слова «авторитет» походить від латинського дієслова «augere», що означає рости, збільшуватись або збагачуватись...

Авторитет учителів, тренерів і наставників коріниться лише в одному: у їхньому бажанні взяти на себе відповідальність за результат...

Найкращі експерти, як і найкращі наставники, мають допитливий розум і мислять гнучко...

Найкращі наставники мусять знати дві речі: складність, із якою стикається людина, і ким є людина, котра стикається зі складністю...

Майстер прекрасно знає все, що має стосунок до його ремесла. Він надає учням прості інструкції...

І хорошим наставникам завжди властива певна скромність, без якої ніколи не обходиться жодна правдива досконалість...

Хороший наставник завжди намагатиметься зосередити твою увагу на простих речах, засвоївши які, ти зможеш стати кращим і вправнішим...

Але майстерність у всьому, що стосується практикування важливих речей, зокрема практика хорошого життя, набувається лише від інших людей, у результаті взаємодії із ними...

Мені подобається дивитися на це як на відмінність між «знати що» і «знати як»...

Можна навчитися робити що завгодно й без наставників, як можна й дізнатися будь-що самотужки, але без учителів навряд чи можливо досягти справжньої майстерності в обраній справі...

Обирай собі в наставники тільки тих, хто любить свою справу — садівництво, батьківство, укладання бетону чи щось інше так само самовіддано, як ти свою лісорубську працю...

Коли я думав тільки про те, як мені боляче, як несправедливо зі мною поводиться світ, я став слабким...

Оскільки нам аж так складно подивитися на себе об’єктивно, завжди залишатиметься щось погане чи неприємне, якісь помилки та прорахунки, яких ми просто не здатні в собі помітити...

Доки ми залишатимемося недосконалими, завжди будемо потребувати дружнього голосу, котрий відкриватиме нам перспективи та спонукатиме до прозрінь...

Коли ти отримуєш більше влади, доводиться набагато більше докладати зусиль, аби домогтися, щоб люди могли тебе виправити...

Друзі коригують недоліки нашого мислення та нашого характеру...

Часто ми звертаємося до друзів, коли хочемо прийняти найважливіші життєві рішення, не тому, що вони безумовно нас підтримають, а через те, що вони цього не зроблять...

Друзі допомагають нам благоденствувати...

Він вважав, що дружба може базуватися на одній із трьох підстав: користі, задоволенні або чесноті...

Можна було б довести, що Арістотель вважав дружбу тим єдиним найважливішим інгредієнтом, без якого неможливе хороше життя...

Сенека сприймав дружбу дуже серйозно й у своїх листах до Луцилія писав: «Подумай тричі, перш ніж вирішити, чи варто приймати дружбу когось, кого тобі нав’язують у друзі; але, наважившись, вітай його з розпростертими обіймами та відкритим серцем. Говори до нього так само чесно й відверто, як до самого себе»...

Цицерон сприймав дружбу дуже серйозно: справжній друг, казав він, це твоє друге «Я»...

Ці чотири запитання можна застосувати майже в усіх ситуаціях...

Віллові ідеї дають змогу мислити водночас і глибоко, і чітко...

Інакше кажучи, коли розмірковувати правильно, ми навчимося перетворювати свій досвід на мудрість, що впливатиме на те, як ми живемо...

Закритість розуму захищає наше его, але платимо за це знесиленням та деградацією мислення. Закриваючи свій розум, – хоч зі страху, хоч зі зверхності, — ми тим самим замикаємо самих себе в клітку, подібно до того, як могли б замкнути здорову і сильну людину в темній, задушливій в’язничній камері...

Звідки ти знаєш, що розмірковуєш добре?...

Від Гомера до Сократа, коли греки хотіли поговорити про мудрість, вони зазвичай розпочинали з обговорення дуже практичних речей: теслі, котрий знає, як із часом деформується деревина, приборкувача коней, котрий знає, коли треба вдарити, а коли й винагородити смачненьким, капітана морського судна, котрий знає, як осідлати потрібний вітер. Ось куди тебе мусить завести добряче розмірковування — воно приводить тебе до практичної мудрості...

Розмірковування – це різновид мислення, що вимагає чогось значно більшого, ніж інтелект...

Нас часто навчають, що «мислення» й «розмірковування» синонімічні поняття...

Без [дії] думка ніколи б не дозріла до правди. (Ральф Волдо Емерсон)...

Волкере, ти розповідав мені, що молишся...

Інакше кажучи, прощати означає облишити всі сподівання отримати контроль над тим, чого ти контролювати не в змозі...

Люди, котрі практикують вдячність, менше піддаються стресам, менше підвладні депресії, ніж ті, хто цього не робить...

І ось тут, Волкере, ти, напевно, уже почав розуміти, що, хоча я назвав цього листа «Опанування болю», насправді ж у ньому йдеться про різні шляхи опанування себе...

Страждання приносить нам не те, що ми відчуваємо...

І в цьому ховається щось більше, Волкере...

Контрольоване дихання не знищить твоїх страхів і не зменшить болю...

Ти можеш використовувати своє дихання для того, щоб опановувати власною люттю...

Той, хто боїться того, що може принести йому страждання, уже страждає через свій страх. (Монтень)...

Наївний розум уявляє собі успіх без докладання зусиль...

І розум, охоплений панікою, і розум, стійкий до нещасть, матимуть справу зі страхом і хвилюваннями...

Стоїки розуміли щось дуже базове в людській природі: ми переймаємося...

Коли я був малим, тато показав мені, як тримати збільшувальне скло, як зосереджувати сонячні промені на купці опалого листя і як дочекатися кілечка диму, коли опале листя займеться...

Ернест Гемінгвей наполягав на тому, що «боягузливість майже завжди являє собою лише брак здатності призупинити роботу уяви»...

Із початкових понад 220 осіб нас залишилося тільки 21...

Процес розбиття великої мети на менші частки називається сегментуванням...

Біль і досі може бути гострим. Але, описуючи свій біль, ми його бачимо...

Відбувається дуже проста річ...

Між болем і стражданням існує відмінність...

Але – і я хочу на цьому наголосити наше зростання не відбувається завдяки болю...

Ти мусиш виходити за межі свого попереднього досвіду...

Твій біль не є чимось абсолютно окремим від тебе, чимось таким, що ти долаєш, або ігноруєш, або не помічаєш...

Це — потрібний і дуже важливий початковий крок...

Чимало життєвих прикростей слід просто ігнорувати...

Фортуна це річка, здатна змести все на своєму шляху...

Стоїки це знали...

Не намагайтеся змусити все відбуватися так, як вам хочеться, а навчіться хотіти того, як усе відбувається, і будете тоді щасливими...

Як нам почати аналізувати біль, щоб його зрозуміти?...

Корисно знати хоч щось про стійкість, але щоб стати стійкою людиною, необхідно практикуватись, треба її у собі виховувати. Освіта відрізняється від підготовки...

Будь-яка практика чи підготовка не відбувається без п’яти змінних: частота, напруженість, тривалість, відновлення та рефлексія...

Кожні декілька місяців ми збираємо в себе ветеранів, і на одній із таких зустрічей я написав перед ними цитату...

Практика щоденного записування всього, за що ми відчуваємо вдячність, із часом зробить нас дуже вдячними людьми...

Люди, котрі живуть згідно з мораллю результатів і відповідальності, набагато частіше бувають стійкими, оскільки єдине, що для них має велике значення, це робота, що приносить користь...

Ниточка слини повисла на його губі, коли хлопець спробував виплюнути з рота пісок...

Мораль намірів не спроможна допомогти нам стати кращими...

Коли греки використовували слово arête, воно стосувалося досконалості...

Чи не найбільша прірва в житті людини лежить між тим, аби говорити про добро, і тим, аби робити добро...

Люди, котрі зростали подібно до тебе, мали реальний за зок із землею...

Сьогодні, захищені від загроз голоду, смертельних хвороб, надмірної спеки та холоду, котрі впродовж багатьох віків вкорочували життя багатьох людей, велика частина населення втратила здатність справлятися зі справжніми труднощами...

У нашому світі й досі залишається чимало справжніх труднощів і болю, і ми з тобою обидва їх бачили...

Звичайно, і логіку використовуй теж, без цього ніяк...

Якщо, глибоко замислившись, ти виявиш, що дві важливі думки, схоже, суперечать одна одній, найперше ти маєш зрадіти: твоє відкриття є беззаперечним свідченням того, що ти спромігся на справжнє глибоке думання. Ти став свідомим самого себе...

Тест на наявність першокласного інтелекту це здатність одночасно утримувати в мозку дві протилежні ідеї, не втрачаючи при цьому здатності нормально функціонувати. (Ф. Скотт Фіцджеральд)...

Як на мене, філософія — це не та дисципліна, котра займається написанням розумних речей...

Логічність, як і чистота, зазвичай буває класною штукою...

Кемпбел був дослідником міфології, і його основна ідея полягала в тому, що міфи світових культур часто оповідають одну-єдину, уніфіковану історію...

Вояк не зверхник. Вояк слуга...

Роза Паркс, Магатма Ганді, Мати Тереза...

Я – творіння Боже, і ти – творіння Боже...

Феєрверки цікаві. Раз або двічі на рік ми можемо витратити цілу годину чи дві на те, щоб із зачудуванням спостерігати, як феєрверки розсвічують нічне небо...

Сьогодні майже будь-яка людина з будь-якої розвиненої країни може придбати майже будь-яку книжку, заплативши за неї еквівалент своєї двогодинної чи тригодинної праці...

Найбільш точне визначення покликання, що коли-небудь. мені траплялося, запропонував Преподобний Пітер Гомес...

По-справжньому покликання починається не з моменту осяяння, а задовго до нього, з усієї тієї праці, що робить подібні моменти можливими...

Не всякий досвід ми отримуємо акуратно запакованим і з готовою мораллю наприкінці...

Можливо, ти чув цей вислів: «Те, над чим ти працюєш, працює над тобою»...

Усі травми й поранення містять у собі одну важку спільну правду...

У тому, щоб утратити друга в бою, і в тому, щоб втратити друга через рак, дуже багато схожого...

Люди, котрі вважають тебе слабким, пропонуватимуть тобі виправдання...

Можна забрати в когось будинок. Можна забрати ще й їжу та гроші...

Самовиправдання спочатку виконує захисну функцію...

За легендою, батько Джорджа Вашингтона, майбутнього президента США, вимагав від хлопчика чесності в усьому, кажучи, що тільки чесність зробить його справжнім чоловіком і видатною людиною...

Що більше відповідальності бере на себе людина, то більш здатною до вияву стійкості та незламності вона буде...

Стійкість – бажання та здатність терпляче зносити труднощі й ставати завдяки цьому кращими це звичка, коріння якої ховається в грунті безпеки...

Не кожен і не кожна отримає винагороду, бо не будь-яке досягнення варте святкування...

Охороняти дітей від будь-яких страждань, фактично, те саме, що навмисно наражати їх на небезпеку одного дня тяжко перенести біль або взагалі зламатися від найменшої серйозної прикрості...

Щоб навчитися бути стійкими, діти мають стикатися з труднощами...

Чесноти без практики помирають. Стійкість, якщо її не практикувати, слабшає...

Нам слід бути початківцями впродовж усього життя. Початок завжди освіжає звичку навчатися...

А щастя… Що це таке? Я скажу так: це не чеснота і не задоволення, не се й не те, а тільки зростання. Ми щасливі, коли ростемо. (Джон Батлер Єйтс)...

Із віком нам стає приємніше знати, що ми вже досягли певного рівня професійності, що завдяки рокам практики та наполегливих намагань зуміли сягнути певних висот. Це добре й дуже правильно — пишатися своїми досягненнями...

І ось у чому річ, Волкере, Як гадаєш, чи Леонардо мусив роздумувати про всі ці перераховані вище нюанси, беручись за написання своїх шедеврів?...

Позбавлене звичок життя, у якому нам щоранку доводилося б наново вирішувати, який черевик зашнурувати першим і як саме почистити зуби, швидко би нас спустошило...

Людям подобається вірити, що вони, за потреби, виявляться готовими гідно зустріти найпершу сприятливу можливість...

Але це не буде правдою. Більшість життів не бувають аж такими чітко прокресленими...

Коли звичка вкорінюється так глибоко, що дії вже виконуються самі собою, так би мовити, автоматично, коли ти вже не замислюєшся над тим, що робиш, а часом навіть не усвідомлюєш своїх дій, це означає, що ти вже змінив свій характер...

Щоразу, коли ти щось робиш, твої дії породжують почуття, — задоволення чи біль, гордість чи сором, — які стимулюють і підсилюють звички...

Подумай про те, що забезпечувало командну роботу «морських котиків»...

Коли ти намагаєшся стати кимось іншим, це на початку частенько може скидатися на гру...

Як ті дітваки примушували тебе стрибнути з тарзанки чи впіймати черепаху?...

Сучасні актори знають, що, коли їм потрібно зіграти якесь почуття, слід звернутися по допомогу до емоційної мови тіла...

А ще це означає, що досконалості в цьому питанні можна лише прагнути...

Платон розмірковував про це в чудовий спосіб. Коли ми думаємо про душу, пише він у діалозі «Федр», уявімо її як «двійко крилатих коней і колісничого»...

Поставити почуття на належне їм місце ще не означає, що вони не важливі...

І що ж далі? Дій відповідно до своєї ухвали. Дій як хоробра людина...

Якщо ми віримо, що наші герої бездоганні, то починаємо вірити, що ми зовсім навіть не бездоганні, не спроможні на героїзм...

Моделі пропонують нам надію. Після того як підприємець банкрутіє, солдат втрачає кінцівку, а мати втрачає дитину, кожному із них може здаватися, що з їхнього життя навіки зникла радість...

Перш ніж написати симфонії, котрі зробили революцію в музичному світі, Бетговен наслідував стиль Моцарта...

Правда в тому, що шлях до досконалості починається з наслідування досконалості, що існує у твоєму оточенні. «Хто не хоче нічого імітувати, нічого й не створює»...

Почни з наслідування того, що тобі дуже подобається. Копіюй, копіюй, копіюй, копіюй...

І от у чому річ: життя дає тобі лише шматочки пазла. Ти сам маєш здогадатися, як скласти їх докупи...

Інстинктивно ти знаєш, що неможливо «навчити» демократії, чи громадянства, чи щасливого подружнього життя…...

Епікур, можливо, найвидатніший філософ задоволення, дуже добре це розумів...

Багато кому здається, що ветерани стають алкоголіками й наркоманами, щоб забути все, що вони бачили на війні...

Не забувай, що є первинним. Зосередженість на щасті не приведе тебе до досконалості. Натомість зосередження на досконалості із часом приведе тебе до щастя...

Беручи до уваги величезну різноманітність і мінливу красу людського життя, можна було б сказати, що різно видів щастя існує приблизно стільки ж, скільки і кольорів та відтінків: нескінченна палітра радості, що розфарбовує наш світ...

Арістотель, котрий для розвитку нашого розуміння людського благоденства зробив набагато більше, ніж будь-який інший мислитель, казав, що «щастя це праця душі, котра прагне досконалості»...

Як сказала Едіт Гамільтон, греки зазвичай визначали благоденство як «використання життєвих сил на шляху до досконалості тією мірою, якою це дозволяють їхні життєві можливості»...

Що ж відрізняє винятковість від пересічності?...

Егоїзм, дурість і хибні бажання можуть продукувати надзвичайні досягнення...

Ми не ховаємось у коконах, щоб через декілька тижнів з’явитися на світ зовсім іншими істотами...

Ось як Стокдейл пояснював свій парадокс: «Ніколи не можна дозволяти собі, щоб віра в те, що врешті-решт ти все одно переможеш, — хоча цієї віри ніколи не можна втрачати, — затьмарила дисциплінованість, яка допоможе тобі про тистояти будь-яким, навіть найжорстокішим фактам твоєї нинішньої реальності, хай би якими страшними вони були»...

Ти не народився стійким так само, як і не мав вродженої здатності визначати правильний шлях за компасом і зорями чи влучно стріляти з гвинтівки...

Суть відповідальності полягає в тому, щоб прийняти наслідки всього, що ти робиш, хай би якими хорошими чи поганими вони були...

«Світ ламає кожного, і багато хто потім стає сильнішим у місцях зламу»...

Не сподівайся на те, що колись у твоєму житті настане час абсолютного спокою, бо ти ніколи не звільнишся від цих постійних змін, від потреби боротися, від необхідності чимось перейматися...

Ти вже ніколи не будеш тим, яким усі знали тебе до того, як брат твій помер...

Що таке резильєнтність? Одним із найперших у низці тлумачень ти побачиш таке: «здатність фізичного тіла відновлювати свої розміри та форму після деформації, особливо якщо деформація відбулась унаслідок стискання...

Існує лише один шлях до справжньої людської величі: дорога страждань...

І не забувай також про ще одну річ, про те, що робив Філоктет усі ті болісні десять років на безлюдному острові...

Яка ж мудрість міститься у «Філоктеті» – трагедії, написаній Софоклом уже під кінець його довгого життя?...

Мета життя це не уникання боротьби, а участь у правильних битвах; не уникання турбот, а змога піклуватися про правильні речі; не відсутність у житті страхів, а протистояння вартому уваги страхові, з усією силою та пристрастю, на яку ми здатні...

Інакше кажучи, люди, котрі найліпше давали собі раду, були тими, хто знайшов для чого жити в ситуації, коли всі інші навіть не знали, чому й навіщо існують...

Коли мені було двадцять років, я жив і працював у боснійському таборі для біженців...

Філософія працює тоді, казав він, коли вона продукує «життя, прожите в наївності, незалежності, великодушності та довірі»...

Сенека мав на це пречудову відповідь: «Люди кажуть: “Який сенс у тому, щоб указувати нам на очевидні речі?”...

По-справжньому новою й оригінальною буде тільки та книжка, що змусить людство полюбити давні істини...

Ці слова часто приписують Фукідітові...

Стійкість це ключ до прекрасно прожитого життя...

Звичайно, страх не може автоматично породжувати хоробрість...

Стійкість — це чеснота, котра надає людям силу вистояти в тяжкі часи...

Але так дії само, як говорити мінус діяти дорівнює нулю, дія мінус думка може дорівнювати катастрофі...

Коли ти визнаєш свій біль і дозволяєш собі його відчувати, то починаєш бачити його таким, який він є, і тоді ти вже маєш справу з чимось предметним, чітким і зрозумілим...

Коли ми кажемо «Дякую», це означає, що ми визнаємо правильність світу...

Є певні речі, яких неможливо навчитися швидко, і час, адже тільки його ми й маємо, мусить бути цілковито присвячений опануванню ними...

Речі можна взяти до рук, але часу не можна помацати чи вхопити у жменю...

Монтень також добре це розумів, адже сказав: «Можна стати обізнанішим завдяки знанням інших людей, але помудрішати завдяки мудрості інших людей неможливо»...

Усе, що насправді можна сказати про цей біль, підсумував Сенека: «Доля веде охочих і тягне неохочих»...

Нотатки, цитати, історії

Думки проповіднику та промовцю

Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

Ерік Грейтенс