Ісус не просто людяний, Він повністю людяний. Він прийняв не тільки фізичну, а й психологічну природу людини. Він відчув усю гаму звичайних людських емоцій. Тому Він зміг спокутувати людську природу в усій її повноті - Він був людиною в повному сенсі цього слова.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

емоціїІсус Христослюдяність

Але чи є свідчення царювання Христа в житті сучасних людей? Є. Царство Боже, в якому править Христос, присутнє в церкві. Він є головою тіла Церкви (Кол. 1:18). Коли Він був на землі, Його царство було присутнє в серцях учнів. Коли сьогоднішні віряни слідують пануванню Христа, Спаситель здійснює Своє панування, або царські функції.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

віряниІсус Христоспанування

Насамперед слід зазначити, що свідчення правління Христа якраз є. Зокрема, Йому підкоряються закони природи. Оскільки через Христа все почало бути (Ін. 1:3) і Ним все стоїть (Кол. 1:17), Він тримає під контролем увесь природний світ. Тому в Нього були всі підстави заявити, що якби у вербну неділю мовчали люди, то волали б камені. Це та ж сама істина, яку в іншій формі висловив псалмоспівець: «Небеса проповідують славу Божу» (Пс. 18:2).

— М. Эриксон, Христианское Богословие

законІсус Христосприрода

Автор Послання до євреїв заявляє, що Ісус - найвище з усіх Божих одкровень (Євр. 1:1-3). Бог, який говорив до цього через пророків, тепер говорить через Сина, Який вищий за всіх ангелів (Євр. 1:4) і навіть за Мойсея (Євр. 3:3-6). Бо Ісус несе не тільки слово від Бога, а й саму Його природу, відображаючи сяйво слави Бога (Євр. 1:3).

— М. Эриксон, Христианское Богословие

ангелиБогєвреї

Його статус пророка поставили під сумнів, коли Він постав перед первосвящеником: «Прореки нам, Христе, хто вдарив Тебе?» (Мф. 26:68). Його царський сан і панування висміювалися в написі на хресті («Це Цар Юдейський») і воїнами («Якщо Ти Цар Юдейський, врятуй Себе Самого» - Лк. 23:37). Над Його священицькою роллю насміхалися начальники: «Інших рятував, нехай врятує Себе Самого, якщо Він Христос, обраний Божий» (Лк. 23:35). Таким чином, розп'яття було повною протилежністю всьому, що Він заявляв про Себе. Здавалося, восторжествував гріх, сили зла нібито здобули над Ісусом перемогу.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

Ісус Христоснаписпанування

Повнота перемоги символізується нездатністю смерті утримати Його. Що ще можуть зробити сили зла, якщо вбитий ними не залишається мертвим?

— М. Эриксон, Христианское Богословие

злоІсус Христосперемога

Ставши людиною, Син Божий не просто прикрив Свою божественність шкірою, подібно до того, як супермен надягає окуляри і перетворюється на Кларка Кента. Але вічне божественне Слово «стало плоттю» - справжньою людиною (Ін. 1:14)... Наш Господь не просто виглядав людиною. Він був людиною і називав Себе такою (Ін.8:40).

— Х. Бингем, Бог, который слышит

божественністьГосподьІсус Христос

Ісус - втілення прощення Божого. Син Людський прийшов, щоб «послужити і віддати душу Свою для відкуплення багатьох» (Мк. 10:45). Євангеліє християнства будується на підставі прощення. Апостоли проповідували «в ім'я Його покаяння і прощення гріхів у всіх народах» (Лк. 24:47). Уся проповідь Петра зводиться до таких слів: «Кожен, хто вірує в Нього, отримає прощення гріхів іменем Його» (Дії 10:43). Особисте пізнання прощення Божого - основна відмінна риса народу Божого як у Старому, так і в Новому Заповітах.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

відкупленнявіравтілення

Християнська любов заснована на любові Божій. Він полюбив нас (вважав нас гідними жертви Свого Сина), хоча ми були негідні. Християнська любов не ґрунтується на справах її об'єкта. Вона не шукає нічого взамін. Християнська любов бачить людей надзвичайно цінними і, внаслідок цього, дбає про них, захищає і покриває їх (Еф. 5:29). Християнська любов переносить падіння слабких і шукає їхнього підкріплення та повчання (Рим. 15:2-3). Така поведінка дається нелегко.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

БогжертовністьІсус Христос

Якщо Ісус справді молився так, у чому сумніватися не доводиться, то нам слід розуміти «авва» як вираз унікального синівства, яке належить Йому як Синові Божому. Від Нього цілком логічно очікувати такого роду звернення до Бога Отця. Але найдивовижніше полягає в тому, що Він передав цей привілей рядовим чоловікам і жінкам.Те, що Ісус дав християнам право звертатися до Бога як до «Авва», підтверджується словами молитви «Отче наш» (Лк. 11:1-2).

— Х. Бингем, Бог, который слышит

авторитетзверненняІсус Христос

Ретельні дослідження, проведені відомими біблійними вченими Дж. Джеремаясом і В. Маршелом, засвідчили, що в усій літературі стародавнього юдаїзму немає жодного звернення до Бога з використанням слова «авва». Його називали «Господь Всемогутній», «Святий Бог», «Владика світу» тощо, але «авва» - надто особисте, надто інтимне, щоб ним можна було користуватися в цьому випадку. Господь високий і піднесений.Немає рівного Йому.До Бога слід було підходити з повагою і страхом.Назвати Його «татком» було б нечуваним богохульством.Але саме так весь час молився Ісус.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

авторитетбогохульствоДжеремаяс

Роберт Андерсон: Суспільство навіть у найрозвиненіших центрах сучасної цивілізації дуже нагадує мені корабель работорговця: на верхній палубі грає весела музика, чути сміх і безтурботну балаканину відпочивальників, а в трюмі лунають стогони невимовного горя. Хто може побачити печаль, страждання і зло хоча б за один оберт годинникової стрілки? Ісус зійшов у трюм!

— Х. Бингем, Бог, который слышит

Андерсонвеселощізло