Ісус не лякав людей божественною помстою та майбутніми стражданнями. Вбиваючи Бога, люди самі виганяли Любов зі свого життя, а потім знищували одне одного.

— Д. Таргонський,

Богвибір людинивигнання любові

Зло це свідомий вибір людини, спрямований проти власного сумління. Людина сама робить із себе нелюда. Бог Своєю появою не спричинив появу злоби серед людей Він її проявив. Світло Його особистості проникало в найвіддаленіші закутки душі та найпотаємніші шпарини суспільного життя і виводило усе недобре на чисту воду. В якому б соціумі Творець не втілився, результат був би той самий. Юдеї були впевнені, що знають істину, і вони ж її вбили, а римлянин Пилат цьому посприяв.

— Д. Таргонський,

Богвибір людинивикриття

Для злих людей після смерті нічого не зміниться, бо вони перебуватимуть у тій же пітьмі, яку самі сотворили у власному серці. А для добрих людей життя у вічності розгорнеться у невичерпних можливостях, які відкриє перед ними любов.

— Д. Таргонський,

вибірвічністьдобро

Біси увійшли у свиней грішною не тому, що самі цього хотіли, а так Бог вчинив заради людей, аби ті зрозуміли, що зло не у свинях, а у свинстві, яке заради грошей готове на все.

— Д. Таргонський,

бісиБогвідповідальність

Сім бісів - то сповнене гордістю невдячне серце. Якщо повнотою всього найкращого у людині є любов, то гордість є абсолютним злом.

— Д. Таргонський,

бісивдячністьгордість

Хоча Ісус боровся зі злом до смерті, в Ньому не було ненависті до Своїх ворогів. Книжники та фарисеї люто ненавиділи Христа, але Він не перестав полемізувати з ними, бо вірив у те хороше, що вклав у кожну людину. Інакше Ісус не звертав би на них уваги й уникав спілкування, як із родичами в Назареті.

— Д. Таргонський,

злоІсускнижники

Де ж тоді Божа премудрість і досконалість? Де Його любов до нас, яка існувала перед нашим існуванням? Де цей Вічний і Всезнаючий? Де Вселюблячий? Якщо Бог - це довершений розум і любов, то чому Він допустив цю війну? Невже Йому ок, поки ми страждаємо? Він просто дивиться? Бог створив нас надто подібними на себе. Дав найголовніше і найнебезпечніше. Свободу вибору. Мож ливість обирати не Його. І дав цю свободу кожному однаково. І не забирає. Ми, християни, віримо також у те, що зло не ство-рене. Воно як темрява — не наявність чогось, а відсут ність. Зло - це відсутність Бога. Воно стається тоді, коли людина обирає не Бога, коли відкидає його.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

Богвибірвійна

Вільна воля справді існує, проте вона перекручена гріхом. Для цього Августин використовує потужну аналогію. Розглянемо ваги. Одна чаша є добро, інша зло. Якщо ці чаші правильно збалансовані, доводи на користь добра і зла можуть бути зважені, і зроблено правильний висновок. Паралель з людською волею тут очевидна: ми зважуємо докази на користь того, щоб зробити добро чи зло, і чинимо відповідно. Але що ж відбувається, питає Августин, якщо в шальках терезів вже є деякі гирі? Що відбувається, якщо хтось помістить кілька важких гир у чашу зла? Терези все ще працюватимуть, але вони схилятимуться у бік прийняття злого рішення. Августин стверджує, що це відбувається з людством внаслідок гріха. Людська вільна воля починає схилятися до зла.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Августинвільна волягріх

Барт називає зло "das Nichtige" - таємничою силою "нікчемності", яка ґрунтується на тому, чого Бог не хотів у творінні. "Нічність" виступає в ролі того, що суперечить волі Божій. Його не можна назвати "нічим", але тим, що загрожує звести до нічого і, таким чином, становить загрозу Божим задумам у світі. З погляду Барта, остаточна перемога благодаті призводить до того, що "нікчемності" не треба побоюватися.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БартБлагодатьволя

«Ісус бореться зі злою силою, страждає за нас, зносить вигнання, віддає себе в жертву й витримує покарання за нас і від нашого імені. Кожним вчинком Ісус робить для нас те, чого ми самі не можемо зробити. Він вершить спасіння - ми не робимо нічого. Тому замісна жертва Христа - це основа основ».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

вигнанняжертвазамісна

«Завжди існуватимуть світло й вища краса, до яких цій тіні зась, бо зло потонуло в серці Христовім, — писав Келлер. — Темряву, яка могла нас знищити, поглинуло Його серце».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

злоКеллеркраса

Гітлер продемонстрував те зло, якого можна досягти засобами риторичного мистецтва. А Черчилль показав, як тим самим - людство врятувати. Якось було сказано, що різниця між їхніми промовами в тому, що Гітлерові змушували вас думати, ніби він спроможний на все, а Черчиллеві переконували, що на все спроможні ви.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

гітлерзлолюдство