Елізабет так сподобалось есе Кеті, що процитувала його у своєму бестселері 1976 року Let Me Be a Woman («Хай я лишатимуся жінкою»). Ось що писала Кеті: «Одна з фундаментальних тем творіння — модель панування й підкорення. Сила і пасивність, злети і падіння, революція і смиренність та ще безліч варіантів позначити парні полярності. Китайці назвали їх їнь і ян, а графічне зображення їхньої взаємодії зробили символом своєї релігії. Навіть сама матерія заснована й тримається на притягуванні позитивно і негативно заряджених частинок в атомі. Усесвіт скрізь демонструє поділ на пари взаємопов'язаних протилежностей... Ми знаємо, що цей порядок панування й підкорення походить від природи самого Бога. Божественна сутність уміщає як справедливе й законне панування Отця, так і добровільне й радісне підкорення Сина. Від єднання Отця й Сина Святий Дух. Він походить від них виникає третя іпостась не як дитина, що народжена від союзу чоловіка й жінки, а як уособлення шлюбу, що постає з одної плоті, утвореної союзом двох окремих особистостей. У втіленні природи Трійці в інституті шлюбу й міститься ключ до визначення маскулінності й жіночності. Неможливо уявити образ Божий без складників панування, підкорення та союзу».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

есеКетімаскулінність

Ми повинні бути царями, але не тиранами, а якщо станемо ними, то заперечуватимемо і навіть руйнуватимемо образ у нас. Як же Бог здійснює панування? Пс. 144 говорить нам, що Бог милостивий, співчутливий, добрий, вірний, люблячий, оберігаючий, щедрий не лише по відношенню до людей, але й до всього творіння. Характерна дія Бога – благословення, і саме постійна турбота Бога служить гарантією того, що худоба, леви і навіть птахи нагодовані та напоєні (Пс. 103; Мт. 6, 26). Якщо так робить Бог, то чи не повинні люди, створені за його образом і подобою, так само дбайливо дбати про творіння, яке він довірив нам?

— К. Райт, Миссия Бога

Богмилістьпанування

Поняття rāda відрізняється більшим. Воно, безумовно, описує роль та функцію людей, яка довірена лише їм, – функція верховенства чи здійснення панування. Здається, що тут Бог делегує людям власну царську владу над усім творінням. Зазвичай звертали увагу, що царі та імператори в давнину (і навіть диктатори сучасності) встановлювали власні образи у віддалених куточках своїх володінь, щоб позначити своє панування над територією та її народом. Образ представляв владу справжнього царя. Так само Бог вводить людей у ​​створений світ як образ влади, яка, зрештою, належить Богу, творцю і господареві землі.

— К. Райт, Миссия Бога

rādaБогвлада

Перемога Давида означала не лише порятунок Ізраїлю та поразку филистимлян. Вона мала прославити Яхве в очах усього світу... Ця дивовижна мова Давида наповнена чітким і виразним богословським змістом. Давид виступає у ролі свідка царського панування Яхве. Тим самим він переконує Ізраїль відмовитися від наслідування інших народів, а самі ці народи від безрозсудного опір Яхве. У широкому розумінні це мова місіонера, який закликає Ізраїль і всі народи до чистої віри в Яхві.

— К. Райт, Миссия Бога

віраізраїльмісіонер

Перед церквою стоїть питання: якщо ми віримо, що Ісус – Господь всього нашого життя, як навчати людей підкорити Його пануванню повсякденне життя?

— Т. Келлер, Центровая Церковь

віражиттяІсус

Без сумніву, видима церква належить Царству, є частиною Царства і навіть найважливішим видимим втіленням сил Царства... [Однак] Царство ширша концепція, ніж церква, оскільки його мета - встановити повний контроль за всіма проявами життя. Царство – це Боже панування у всіх сферах людської діяльності.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Божедіяльністьконтроль

Але чи є свідчення царювання Христа в житті сучасних людей? Є. Царство Боже, в якому править Христос, присутнє в церкві. Він є головою тіла Церкви (Кол. 1:18). Коли Він був на землі, Його царство було присутнє в серцях учнів. Коли сьогоднішні віряни слідують пануванню Христа, Спаситель здійснює Своє панування, або царські функції.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

віряниІсус Христоспанування

Його статус пророка поставили під сумнів, коли Він постав перед первосвящеником: «Прореки нам, Христе, хто вдарив Тебе?» (Мф. 26:68). Його царський сан і панування висміювалися в написі на хресті («Це Цар Юдейський») і воїнами («Якщо Ти Цар Юдейський, врятуй Себе Самого» - Лк. 23:37). Над Його священицькою роллю насміхалися начальники: «Інших рятував, нехай врятує Себе Самого, якщо Він Христос, обраний Божий» (Лк. 23:35). Таким чином, розп'яття було повною протилежністю всьому, що Він заявляв про Себе. Здавалося, восторжествував гріх, сили зла нібито здобули над Ісусом перемогу.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

Ісус Христоснаписпанування

Ейден Тозер сказав: "...Людина, яка прагне керувати, не підходить для того, щоб бути керівником. У справжнього керівника не повинно бути прагнення панувати над творіннями Божими; він повинен бути лагідний, смиренний, ввічливий, повинен уміти жертвувати собою заради інших, і, що найголовніше, він повинен бути готовим сам підкорятися, щойно Дух Святий обере іншого керівника."

— О. Сандерс, Духовное руководство. Основы успеха каждого христианина

Дух Святийкерівникпанування