Ми можемо помилково приймати емоційне піднесення, що відчувається в молитві, за свідчення духовної зрілості Нам доведеться ще від чогось відмовитися, а поки ми вмираємо для себе, наша стара природа може переключитися з пошуку фізичних насолод на духовні. Думаю, саме тому Бог часом не дає нам насолодитися Його присутністю та обмежує емоційні прояви Своїх благословень. Духовні насолоди можуть підживлювати нашу стару природу, гальмуючи оновлення внутрішньої людини у Христі Ісусі.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

емоціїзрілістьмолитва

Слово Боже є стрімким і могутнім. На початку Він промовив до порожнечі, і ніщо зробилося чимось. Хаос почув його і став порядком, темрява почула його і стала світлом. «І сказав Бог... - І сталося так» (Буття 1:9). Ці два вирази-близнюки, як причина і наслідок, зустрічаються впродовж усієї розповіді книги Буття про створення світу. Сказане Богом обумовлює «так», що сталося. «Так» — це мовлене Богом у своєму постійному існуванні.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосенергія

Голос Божий є найпотужнішою силою в природі насправді, єдиною силою в природі, бо вся енергія завдячує своєму існуванню лише через мовлення сповненого сили Слова.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосенергія

Бог настільки безмежно прекрасний, настільки абсолютно і цілковито захоплюючий, що може без нічого, крім Себе Самого, задовольнити і перевищити найглибші запити всієї нашої природи, наскільки таємничою і глибокою вона є.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

безмежністьБогзадоволення

Бог є Особистістю, і в глибині Своєї могутньої природи Він мислить, воліє, насолоджується, відчуває, любить, бажає і страждає так само, як і будь-яка інша особа.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

бажанняБогвідчуття

На думку Августина, внаслідок гріхопадіння все людство вражене гріхом.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Августинвсеохопністьгріх

Оскільки світ — творіння Боже, він гідний хвали, поваги та утвердження; оскільки він — занепале творіння, він заслуговує на критику з метою його спокутування. Ці два погляди можна назвати подвійним центром еліпса світостверджуючої духовності Жана Кальвіна. Аналогічну структуру можна виявити в кальвінівській доктрині про людську природу, в якій — незважаючи на його підкреслення гріховної природи занепалого людства — він не втрачає на увазі той факт, що вона залишається творінням Божим.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

гріховністьдуховністьзанепад

Підкресливши це, Кальвін запроваджує нове поняття про одкровення; Писання підтверджує те, що відомо про Бога з природи, водночас пояснюючи це загальне одкровення та доповнюючи його. "Знання про Бога, Який чітко проявляється у світі та у всіх створених істотах, ясніше і зрозуміліше пояснюється у Слові". Лише завдяки Писанням, віруючий отримує доступ до знань про спокутні дії Бога в історії, кульмінація яких припадає на життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. З погляду Кальвіна, одкровення зосереджується на особистості Ісуса Христа; наші знання про Бога передаються через Нього. Таким чином, Бога можна повністю пізнати лише через Ісуса Христа, Якого, у свою чергу, можна пізнати лише через Святе Письмо; однак створений порядок дає нам для цього одкровення важливі моменти підтвердження.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БогІсусКальвін

Підкресливши це, Кальвін запроваджує нове поняття про одкровення; Писання підтверджує те, що відомо про Бога з природи, водночас пояснюючи це загальне одкровення та доповнюючи його. "Знання про Бога, Який чітко проявляється у світі та у всіх створених істотах, ясніше і зрозуміліше пояснюється у Слові"

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БогзнанняКальвін

Краса, яку ми сприймаємо "коли нас тішить квітучий лук або легкий вітерець", служить, з точки зору Едвардса, вказівкою на святість Божу, яку Святе Письмо прояснює і підтверджує, даючи їй надійну богословську основу.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Богбогослов'яЕдвардс

Аквінат зазначає, що у світі виявляються риси розумного задуму. Природні процеси та об'єкти здаються пристосованими до певних цілей. Вони видаються спроектованими. Проте речі не проектують самі себе — вони породжуються і проектуються кимось чи іншим. Виходячи з цього спостереження, Аквінат приходить до висновку, що джерело цього природного порядку полягає у Богові.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АквінатБогпорядок

Карл Ранер звернув увагу на важливість основоположного прагнення людини вийти за межі людської природи. Люди усвідомлюють, що вони створені для більшого, ніж вони є зараз, або чого вони можуть сподіватися досягти завдяки власним силам. Християнське одкровення дає людям це "більше", про що свідчить людський досвід.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

досвідКарл Ранерлюдина