У визначенні стосунків нам треба з чогось починати. Має бути десь фіксований центр, відносно якого вимірюється все решта, де не діє закон відносності, і ми можемо сказати: «Ось!», не роблячи жодних припущень. Таким центром є Бог. Коли Бог відкривав Своє Ім'я людству, Він не знайшов кращих слів, ніж «Я Є». Коли Він говорить від першої особи, то каже: «Я Є»; коли ми говоримо про Нього, ми промовляємо: «Він є»; коли ми звертаємось до Нього, то кажемо: «Ти є». Усі та все інше вимірюється від цієї фіксованої точки. «Я є Той, Хто Є» (Вихід 3:14), - говорить Бог. - «Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6). Як моряк визначає своє місце посеред моря за сонцем, так і ми можемо отримати моральні орієнтири, дивлячись на Бога. Ми повинні починати з Бога. Ми маємо рацію тоді й лише тоді, коли перебуваємо в правильному положенні перед Богом, і ми помиляємося доти, доки перебуваємо в будь-якому іншому положенні.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богістинанезмінність

Іустин стверджує, що сліди християнської істини можна знайти у великих язичницьких письменників. Його доктрина про logos spermatikos ("насіння несучому слові") дозволила йому стверджувати, що Бог підготував шлях для свого остаточного одкровення в Ісусі Христі через натяки на цю істину в класичній філософії.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

logosістинаІустин

У Center Church він писав: «Важливе завдання місіонера — доносити послання Євангелія мовою іншої культури так, щоб не робити його для тієї культури невиправдано чужим і водночас не відкидати й не приховувати сорому та переступів біблійної істини».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Center ChurchадаптаціяЄвангеліє

Даруючи читачам екзистенційне задоволення, фентезі завойовує їхню довіру. Люди можуть бажати, щоб щось було правдою, навіть якщо не здатні в це повірити. Письменник показує світ, яким він мав би бути, яким колись був і яким може стати знову. Письменник проводить нас у такий прекрасний світ, який ми самі не могли б уявити. Для Толкіна, як і для Келлера, у фентезі — зерна християнської віри.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

віраістинаКеллер

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Послання до Римлян, написане християнам, виділяє тему Божого гніву. У Книзі Дій проповіді, звернені до язичників, підкреслюють щедрість Бога, його турботу та терпіння. Обидві книги, проте, нагадують читачам про майбутній Божий суд. У Посланні ідолопоклонство по суті зображується як повстання проти Бога і замовчування істини. У Діях воно представлене як невігластво. Послання загострює увагу на безбожності, що породжується ідолопоклонством. У Діях воно названо «хибним». У Посланні йдеться про збочене мислення ідолопоклонників. Дії вказують, наскільки воно безглуздо при близькому розгляді. Павло викривав «брехливість» ідолопоклонства в очах своїх читачів-християн, але не хулив Артеміду перед язичниками, що поклонялися їй.

— К. Райт, Миссия Бога

безбожністьБоггнів

Не нам, Господи, не нам, але імені Твого дай славу, заради милості Твоєї, заради істини Твоєї (Пс. 113, 9). Іншими словами, прославлення Яхве ніколи не повинно розглядатися як завуальована хвала його народу Ізраїлю. Навпаки, Яхве слід славити за його власні унікальні якості, не виконуючи при цьому самовдоволення (цієї спокуси нерідко піддаються сьогодні цілі народи, які заявляють, ніби шанують «Бога» або просять у нього благословення).

— К. Райт, Миссия Бога

істинамилістьнарод

Місіонерство - аж ніяк не спроба нав'язати нове релігійне рабство і так до крайності обтяженому людству. Воно дає нам можливість розділити з ближніми пізнання єдиного істинного Бога, що дарує свободу, а «в цьому пізнанні наше вічне життя».

— К. Райт, Миссия Бога

Богвічне життяістина

Спільність формує розвиток характеру. У процесі навчання вчитель та учні контактують один з одним головним чином на рівні інтелекту. Вони не живуть разом, не їдять разом і, крім спілкування у класі, практично не мають соціального, емоційного чи духовного зв'язку. У випадку Ісуса та Його учнів ми не бачимо такого роду «класних» стосунків, та й між собою учні спілкувалися інакше. Ні, Ісус створив спільноту навчання та практики, в якому було достатньо часу для усвідомлення істини у міркуваннях, діалогах та застосуванні на практиці. Цей приклад передбачає, що ми найкраще вчимося і застосовуємо те, що дізнаємось, у дружній обстановці, у малих групах, а не лише в академічних умовах.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

істинаІсуснавчання

Тримайтеся єдиної істинної євангелії, але навчайтеся творчо адаптувати її до різних культурних умов.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

адаптаціяєвангеліяістина

Зрозумійте, що, хоча істину можна висловити тільки в культурних формах, вона все ж таки перевершує культуру.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

вірадуховністьістина

Доктрина створення світу свідчить про важливість матеріального світу. Земля виникла не в результаті сутички між божествами, як стверджують стародавні легенди про походження Всесвіту, а створена єдиним Творцем. Бог продовжує піклуватися про творіння і обробляти його, що приносить Йому велику радість (Пс. 64:10-14; 144:21; 147:4-9). Якщо Сам Бог і обробляє матеріальний світ, і рятує душі Своєю істиною, то як можна говорити, що художник і банкір займаються світською роботою і лише професійні священнослужителі роблять «справу Господню»?

— Т. Келлер, Центровая Церковь

банкірдоктрина створенняістина