Послання до Римлян, написане християнам, виділяє тему Божого гніву. У Книзі Дій проповіді, звернені до язичників, підкреслюють щедрість Бога, його турботу та терпіння. Обидві книги, проте, нагадують читачам про майбутній Божий суд. У Посланні ідолопоклонство по суті зображується як повстання проти Бога і замовчування істини. У Діях воно представлене як невігластво. Послання загострює увагу на безбожності, що породжується ідолопоклонством. У Діях воно названо «хибним». У Посланні йдеться про збочене мислення ідолопоклонників. Дії вказують, наскільки воно безглуздо при близькому розгляді. Павло викривав «брехливість» ідолопоклонства в очах своїх читачів-християн, але не хулив Артеміду перед язичниками, що поклонялися їй.
— К. Райт, Миссия Бога