Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Лідерами майбутнього стануть ті, хто наважиться заявити про свою незначущість у сучасному світі як про божественне покликання, що дасть змогу сягнути глибокої єдності з тугою, яка лежить в основі всього цього всипаного блискітками успіху, і нести туди світло Ісуса.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Велике послання, що його маємо нести як служителі Божого Слова та послідовники Ісуса, полягає в тому, що Бог любить нас не за те, що ми робимо чи чого досягаємо, а тому, що Він створив і викупив нас у любові, а також вирішив: проголошувати цю любов істинним джерелом усього людського життя належить саме нам.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.