Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим. Вчитель цінував ці якості й не забороняв йому бути старшим, але внутрішня сила Петра без співчуття та любові могла легко зробити з нього праведного і безжального диктатора. Петро міг багато досягти в житті, залишивши інших учнів далеко позаду, і тоді серед людей першим після Христа був би він. Зрадивши Ісуса, апостол Петро пережив велике розчарування в собі й зрозумів, що він така ж недосконала людина, як й інші. Саме тоді Христос покликав його до пастирського служіння. Після падіння та каяття Петро міг краще зрозуміти тих людей, які падали, щоб допомогти їм. Пастир не був лідером, який ішов попереду стада, він завжди стояв позаду своїх овець, щоб усіх бачити, чистив їхні стайні, вичісував вовну і любив їх, як батько дітей. Після найбільшого падіння в житті Петро вперше серцем почув свого Вчителя і пішов за Ним у житті не тільки тілом, а й душею. Відтепер усі його вчинки були продиктовані не шаленим імпульсом молодості, а тою мудрістю, яка з'являється у людей від усвідомлення своїх помилок.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвірадосвід

Викупленим людям уже не треба зупинятися в страху перед входом до Святого Святих. Натомість Бог бажає, щоби ми сміливо прямували в Його присутність і жили в ній усе своє життя. Це те, що ми повинні пізнати на особистому досвіді. Ідеться не просто про доктрину, з якою треба погодитися, а про реальну частину повсякденного життя.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богдосвіджиття

Чому одні люди «знаходять» Бога, а решта - ні? Чому Бог являє Свою Присутність одним, а безліч інших блукають у напівтемряві недосконалого християнського досвіду? Звичайно, воля Божа однакова для всіх. Він не має улюбленців у Своєму домі. Все, що Він коли-небудь робив для когось із Своїх дітей, Він зробить для всіх Своїх дітей. Різниця полягає не в Богові, а в нас самих.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богволядіти

Біблія приймає як самоочевидний факт, що люди здатні пізнати Бога принаймні з такою ж мірою безпосередності, з якою вони пізнають будь-яку іншу людину або річ, що потрапляє у сферу їхнього досвіду. Щоб виразити пізнання Бога, використовуються ті ж самі терміни, що й для пізнання фізичних речей. «Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь» (Псалом 34:9). «Миррою, алое і касією пахнуть усі Твої шати у величних Твоїх палацах зі слонової кості» (45:8). «Мої вівці слухаються Мого голосу» (Івана 10:27). «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Матвія 5:8, курсив мій). Це лише чотири з незліченної кількості подібних уривків зі Слова Божого. І важливішим за будь-які докази в тексті є той факт, що все послання Священного Писання спрямоване на ствердження цього переконання.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богдосвідпізнання

Християни, звичайно, идуть далі, принаймні в теорії. Їхнє віровчення вимагає від них вірити в Особистість Бога, і їх навчили молитися: «Отче наш, Який на небесах» (Луки 11:2). Тепер Особистість і батьківство Бога несуть із собою ідею про можливість особистого знайомства. Це допускається, кажу я, теоретично, але для мільйонів християн, тим не менш, Бог не більш реальний, ніж для невіруючого. Вони йдуть по життю, намагаючись любити ідеал і бути відданими лише принципу. На противагу всій цій каламутній невизначеності стоїть чітке біблійне вчення про те, що Бога можна пізнати на власному досвіді. У Біблії панує любляча Особистість, яка ходить серед дерев саду і вдихає приємні пахощі від кож-ної праведної жертви. Ми повсякчас бачимо присутність живої Особи, Яка говорить, благає, любить, працює і проявляє Себе завжди і скрізь, де і коли Його народ виявляє достатню готовність, щоб прийняти ці прояви.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БібліяБогдосвід

Усе в Новому Завіті відповідає цій старозавітній кар-тині. Відкупленим людям більше не потрібно спинятися в страху, щоб увійти у Святе Святих. Бог бажає, щоб ми ввійшли в Його Присутність і жили там усе своє життя. Це ми повинні пізнати у свідомому досвіді. Це більше, ніж доктрина, якої треба дотримуватися - це життя, яким треба насолоджуватися кожної миті кожного дня.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

відкупленнядосвіднасолода

Зараз ми живемо в часи релігійної заплу таності. Простота, присутня в Христі, рідко зустрічається серед нас. Замість неї програми, методики, організації та світ нервової діяльності, яка займає час та увагу, але ніколи не може задовольнити тугу серця. Поверховість нашого внутрішнього досвіду, порожнеча нашого поклоніння і рабське наслідування світу, яким позначені наші промоційні методи, — усе це свідчить про те, що ми в наші дні знаємо Бога дуже недосконало, а мир Божий - і зовсім ледь-ледь.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

досвідмирповерховість

Кальвін починає свій аналіз приречення з розгляду фактів, що спостерігаються. Дехто вірить євангелії. Дехто не вірить. Основна мета доктрини про приречення — пояснити, чому деякі люди відгукуються на євангеліє, а інші ні. Це — спроба пояснення всієї різноманітності людських відгуків на благодать. Приречення, згідно з Кальвіном, слід розглядати як міркування над даними людського досвіду, витлумаченого у світлі Писання, а не як щось, виведене на основі апріорних ідей, що стосуються божественного всемогутності. Віра в приречення сама по собі не догмат віри, а кінцевий результат заснованих на Святому Письмі міркувань про те, як благодать впливає на людей у ​​світлі загадок людського досвіду.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Благодатьвірадосвід

Вони залишили все, щоб піти за Ним. Він був причиною всього їхнього існування. Здавалося, що Він має відповіді на всі їхні запитання. Потім, на їхніх очах Він був заарештований і публічно страчений. Виникло відчуття відсутності Бога. У цей момент ніхто не міг відчувати Його присутність. Навіть у Самого Ісуса, схоже, виникло хвилинне почуття відсутності Бога - "Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти мене залишив?" (Мф.27: 46). Такі думки, згідно з Лютером, доводять, якими ненадійними покажчиками на присутність Божу можуть бути досвід та почуття. Присутні навколо хреста не відчували присутності Божої — з чого вони зробили висновок, що Бог відсутній. Воскресіння спростовує цю думку: Бог був прихований, а людський досвід витлумачив це як відсутність. Богослов'я тлумачить наші почуття, доходячи навіть до суперечності їм, коли вони вводять нас в оману. Воно підкреслює вірність Божу та реальність надій воскресіння — навіть у тих випадках, коли досвід, здається, говорить про інше.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

богослов'явоскресіннядосвід

"Досвід" є неточним терміном. У широкому значенні він означає "накопичене знання, що виникає з безпосереднього зіткнення з життям". Коли говорять про "досвідченого вчителя" або "досвідченого лікаря", то мають на увазі вчителя або лікаря, які опанували свою майстерність безпосередньо на практиці.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

вчительдосвіджиття

У широкому значенні слова християнство визнає існування чотирьох джерел: 1. Писання; 2. Розум; 3. Передання; 4. Досвід.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

джереладосвідпередання

Карл Ранер звернув увагу на важливість основоположного прагнення людини вийти за межі людської природи. Люди усвідомлюють, що вони створені для більшого, ніж вони є зараз, або чого вони можуть сподіватися досягти завдяки власним силам. Християнське одкровення дає людям це "більше", про що свідчить людський досвід.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

досвідКарл Ранерлюдина