Отже, віра - це спрямування уваги серця на Ісуса. Це піднесення розуму, коли віруючий «бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий!» (Івана 1:29), і ніколи вже не припиняє цього споглядання до кінця свого життя. Спочатку це може бути важко, але стає щораз легше, коли ми неухильно, в спокої і без напруження дивимося на Його чудесну Особу. Відволікання можуть заважати, але коли серце віддане Йому, після кожної короткої екскурсії вбік увага знову повернеться і спочиватиме на Ньому, як мандрівна пташка, що завжди прилітає назад до свого гнізда.
— Е. Тозер, Прагнути Бога