Надто часто я вбачав, що набування значущості, популярності та влади – це необхідні складові ефективного служіння. Правда, однак, полягає у тому, що це не покликання, а спокуси. Ісус запитує: «Ти любиш Мене?» Ісус посилає нас бути пастирями. Ісус обіцяє життя, в якому нам дедалі частіше доводиться простягати руки і дозволяти вести себе туди, куди з власної волі ми не пішли б. Він просить нас перейти від турбот про значущість до молитовного життя, від турбот про популярність – до спільного та взаємного служіння, від лідерства, що спирається на владу, – до проводу, в якому ми здійснюємо критичне розпізнавання, аби збагнути, куди Бог веде нас і наш люд.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаефективністьзначущість

Християнський лідер майбутнього має бути вкрай бідним і в мандрах не мати нічого, крім патериці, – «ні хліба, ні торбини, ані грошей» (Мр. 6:8), ні змінної одежі. Що доброго в тому, щоб бути бідним? Нічого, крім того, що це дає нам змогу вести інших, дозволяючи іншим вести нас самих.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бідністьдовіразламаність

Ми постійно чуємо від інших та й самі собі кажемо, що мати владу – за умови, що її використовують для служіння Богу і ближнім, – це добре. На підставі такого обґрунтування відбувалися хрестові походи, запроваджували інквізицію, поневолювали індіанців, прагнули надзвичайно впливових посад, споруджували єпископські палаци, величні собори та пишні семінарії, чинили багато моральних маніпуляцій із совістю.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаіндіанціінквізиція

Ми не цілителі, не примирителі, не дарувальники життя. Ми грішні, зламані, вразливі люди, яким потрібна така ж турбота, як і кожному з тих, про кого ми дбаємо. Тайна служіння полягає в тому, що нас обрано перетворювати свою обмежену незліченними умовами любов на русло для необмеженої і безумовної Божої любові.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

безумовністьБожа любоввразливість

Служіння – досвід не лише спільнотний, а й взаємний. Ісус, говорячи про своє пастирське служіння, зазначає: «Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець» (Йо. 10:14-15). Ісус служить – і хоче, щоб ми служили так само. Він хоче, щоб Петро годував Його овець і піклувався про них не на манір «фахівців», які знають проблеми своїх клієнтів і дбають про них, а радше так, як це роблять уразливі брати й сестри: вони пізнають, і самі є пізнані, піклуються – і про них піклуються, прощають – і їм прощають, люблять – і їх люблять також.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Бог Отецьбративзаємність

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

апостолиблаговістяЄвангеліє

Тричі запитавши Петра: «Чи любиш ти мене?», Ісус каже: «Паси ягнят моїх, доглядай овець моїх, годуй овець моїх». Упевнившись в любові Петра, Ісус доручає йому служіння.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

впевненістьзапитанняІсус Христос

Перш ніж доручити Петрові бути пастирем, Ісус запитав його: «Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене більш, ніж оці?» Потім знову спитав: «Чи любиш Мене?» А тоді й утретє: «Чи любиш ти Мене?» (Йо. 21:15-17). Власне це питання має звучати як головне для всього нашого християнського служіння, адже саме воно може дозволити нам бути незначущими – і водночас справді впевненими в собі.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

впевненістьІсус Христослідерство

Таким чином, служіння Ісуса започаткувало рух з відновлення Ізраїлю. Але сам Ісус розпочав служіння, метою якого було зібрати представників усіх націй у новий месіанський народ Божий. Першорядна мета Ісуса – звернення Ізраїлю до Бога, але кінцевий результат – створення нової громади, яка закликає всі народи до віри в Бога Ізраїлю.

— К. Райт, Миссия Бога

відновлення Ізраїлювірагромада

Справжнє християнське служіння захисту природного світу це також плідне благовістя. І не тому, що може служити для прикриття «реальної місії», але тому, що словом і ділом виявляє безмежну любов Творця до всього творіння (включаючи, звичайно, і людей), яке він викупив дорогою ціною. Таке служіння свідчить про біблійну істину: Господь любить усе, що створено. Це той самий Бог, який так полюбив світ, що віддав Сина свого єдинородного, не тільки для того, щоб не загинув усякий віруючий, а щоб усе створене ним на землі та на небі примирити з собою кров'ю Христа. Бог у Христі примирив із собою мир.

— К. Райт, Миссия Бога

благовістязахистлюбов

Гасло Лозанського руху говорить: «Вся церква несе все євангеліє всьому світу». Всеохоплююча місія може бути справою лише однієї людини, це служіння всієї церкви.

— К. Райт, Миссия Бога

всеохоплюючаЄвангелієЛозанський рух