Всесвіт мені здавався занадто жорстоким і несправедливим. Однак як спала мені на думку сама ідея справедливості та несправедливості? Людина почувається мокрою, коли падає у воду, бо людина не водяна тварина: риба не почувається мокрою.

— К. Льюис, Просто Христианство

водавсесвітжорстокість

Християнство закликає людей покаятися, щоб отримати прощення. Йому нічого сказати тим людям, які не знають за собою нічого такого, у чому слід покаятися, і які не відчувають, що потребують прощення.

— К. Льюис, Просто Христианство

гріхзакликлюдина

Найнебезпечніша річ, на яку здатна людина, - це обрати якийсь із притаманних їй природних імпульсів (інстинктів) і слідувати йому завжди, за будь-яку ціну. Немає в нас жодного інстинкту, який не перетворив би нас на дияволів, якби ми стали слідувати йому як якомусь абсолютному орієнтиру. Ви можете подумати, що інстинкт любові до всього людства завжди безпечний. І помилитеся. Варто вам знехтувати справедливістю, як виявиться, що ви порушуєте договори і даєте неправдиві свідчення в суді "на користь людства", а це врешті-решт призведе до того, що ви станете жорстокою і віроломною людиною.

— К. Льюис, Просто Христианство

жорстокістьімпульсінстинкт

Отже, я хочу звернути вашу увагу на два пункти. Перше: людські істоти в усіх частинах земної кулі поділяють цікаву ідею про те, що вони повинні поводитися певним чином. Вони не можуть позбутися цієї ідеї. Друге: насправді, вони не поводяться таким чином. Вони знають природний закон, і вони порушують його. На цих двох фактах ґрунтується наше розуміння самих себе і того Всесвіту, в якому ми живемо.

— К. Льюис, Просто Христианство

всесвітзаконідея

Норман вважав, що чим більше у вас проблем, тим більше у вас життя. "Якщо у вас немає жодних проблем, ви перебуваєте у великій небезпеці", - говорив він. Якщо людина стверджувала, що давно не стикалася з проблемами, Норман пропонував їй негайно вирушити додому, зачинитися у своїй кімнаті, встати на коліна і звернутися до Бога зі словами: "Боже, що відбувається? Невже ти перестав мені довіряти? Дай мені хоч трохи проблем!"

— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей

Богдовіражиття

Фаза прийняття нам дається нелегко. Вона йде на крок далі, ніж прощення. Ми приймаємо самі себе. Прийняття означає бачити себе відокремленим, незалежним і відзначати всю повноту нашого людського єства. Воно означає прийняти клоуна, диявола, злякане дитя, злу відьму, самотнього закоханого, сноба-інтелектуала, того, хто досягає все і зразу, гордовитого елітара (того, хто вважає, що світом має правити еліта пр. перекладача), невпевненого хлопчика чи дівчинку, модника, шукача уваги, дурня, ризикового, залежного, королеву краси або перфекціоніста. Якщо ми не приймемо цих частин себе, вони почнуть домінувати. Якщо ми заперечуємо їх існування, то вони стають нашими богами і контролюють нас. Зрештою, вони ведуть до суїциду, так само як наркотики і алкоголь. Те, що ми приймаємо їх, значить слухати те, що ці якості кажуть нам про нас самих. Зазвичай вони лише посланці. Наприклад, зухвалість (гордість) в даній ситуації часто є симптомом невпевненості. Тому, коли ми стаємо зухвалими (гордими), то знаємо, що може виринути глибша проблема, яка приведе до прийняття. На щастя, Бог постійно втручається, щоб допомогти нам з прощенням і прийняттям. Ми повинні постійно і покірно просити Бога дати ці дари прощення і прийняття.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

богигордістьдари

Наша зустріч зі Стіною знищить відчуття впевненості в тому, що ми праві. Нам потрібно навчитись відпочивати в таємниці двозначності і інтуїтивного керівництва від Бога. Подорож через Стіну пропонує нам побачити точку зору іншої людини і поміняти власну.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

впевненістьінтуїціякерівництво

Ми створені Богом, щоб бути Божим ресурсом для інших, відкриваючи власні ресурси.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

Боглюдинапричина

Ми віримо, що люди розпочинають стосунки з Богом одним із двох абсолютно різних способів. Дехто із відчуття благоговіння, інші – із відчуття потреби. Ми починаємо із цих двох, а всі інші їх лише пояснюють.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

благоговінняБогвіра

Для проповідника ясність - це питання моралі. Те, що ми проповідуємо, або наближає людей до Бога, або віддаляє їх від Нього, тож заради Бога і заради людей ми повинні говорити ясно.

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

Боглюдинамораль

Однак звичка записувати проповіді покращує проповідування. Запис очищає думку від "плісняви", розташовує ідеї в правильному порядку і підкреслює важливіші ідеї. "Запис, - каже Френсіс Бекон, - робить людину досконалою, точною. Точною в думках і в мові."

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

думказаписзвичка

Леслі Тізард добре усвідомлював, про що потрібно проповідувати, коли він заявив: "Кожен, хто хоче стати проповідником, повинен так відчувати потреби інших людей, щоб вони стали його власними потребами."

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

відчуттявласністьінший