На практиці проблема виникла, коли я почав усвідомлювати, що роль лідера не повною мірою вгамовує мою спрагу. Мені було недостатньо ні своїх досягнень, ні стороннього визнання. Я все ще відчував спрагу. Записуючи ці рядки, я згадую слова Ісуса, який сповістив у храмі: «...хто прагне, йди до Мене і пий. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби потечуть ріки живої води» (Ів. 7:37-38). За вгамуванням спраги зізнання мені слід було звернутися до Ісуса, а я став лідером, який шукає зізнання у людей. Служіння стало спробою отримати те, чого я потребував.
— А. Фадлинг, Лидер без спешки