Кохання - це єдиний шлях до того, щоб зрозуміти іншу людську істоту в найглибшій суті її особистості. Ніхто не може уповні усвідомити сутність іншої людської істоти, якщо не полюбить її. Завдяки коханню можна побачити істотні риси та якості кожної людини; i навiть більше, можна побачити її нереалізований ще потенціал.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Що більше людина забуває про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людською • вона стає i тим повніше реалізує себе.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Сумніваюся, що лікар може відповісти на це запитання загальним визначенням. Тому що сенс життя є рiзним для кожної людини, щодня й щогодини. Отож, ідеться не про сенс життя загалом, але радше про специфічний сенс життя людини в певний момент. Ставити запитання узагальнено - це все одно, що запитати чемпіона з шахів: «Скажіть мені, маестро, який найкращий хід у світі?» Не існує чогось такого, як найкращий або просто хороший хід поза конкретною ситуацією у грі й особистістю супротивника.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Стурбованість людини, навiть відчай, що викликані нікчемністю життя, - це духовне страждання, але в жодному разі не душевна хвороба.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Із цього ми можемо зробити висновок, що у світі існують лише два різновиди людей - «раса» гідних людей і «раса» негідників. Їх можна знайти будь-де; вони є в усіх суспільних групах. Але жодна група не складається винятково із гідних людей чи негідників. У цьому сенсі не існує «чистої» раси - гідну людину можна знайти і серед охоронців концтабору.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Життя, урешті, це відповідальність за знайдення правильних вирішень виниклих проблем і виконання завдань, які воно по всякчас ставить перед людиною.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Ми, колишні мешканці концентраційних таборів, пам'ятаємо людей, які ходили між бараками, заспокоюючи інших, віддаючи останній шматок хліба. Нехай їх було лише декілька, але їхня поведінка - незаперечний доказ, що людину можна позбавити всього, окрім єдиного: останньої людської свободи - обирати власне ставлення до яких Ти будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Це стало наслiдком сильного переконання, що господарем людини є доля i не варто намагатися вплинути на неï будь-яким чином, а натомість слід лишити все напризволяще. На додачу існувала сильна апатія, яка цілком оволодівала в'язнями.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Тільки цей список мав значення. Людину враховували тільки тому, що вона мала номер. Вона буквально перетворювалася на номер: жива чи мертва - не важливо; життя «номерів» було цілковито неважливим.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Дехто втрачав будь-яку надію, але найбільше дратували невиправні оптимісти.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Аномальна реакція на аномальну ситуацію - це нормальна поведінка. Навіть ми, психіатри, очікуємо, що реакція людини на аномальну ситуацію, як-от потрапляння до психіатричної лікарні, буде аномальною пропорційно до ступеня її нормальності.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі