Речі стали нашою життєвою потребою, але такий розвиток подій ніколи не був у Господньому задумі. Місце Бога зайняли Його дари, і ця жахлива підміна спотворила весь природний порядок.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

БогГосподьдари

У глибині серця людини було святилище, куди ніхто, крім Бога, не був гідний увійти. Усередині людини був Бог, а зовні тисячі дарів, якими Господь осипав її. Але гріх приніс ускладнення і зробив ті самі Божі дари потенційним джерелом руйнування душі.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогГосподьгріх

Біблія вчить, що наша робота має значення для Бога. Протестантські реформатори XVI століття вірили, що світська робота була такою ж цінною і прославляє Бога, як християнське служіння. Коли ми використовуємо свої дари на роботі – збираємо машини, шиємо одяг, створюємо комп'ютерні програми, займаємося юриспруденцією, працюємо на землі, лікуємо хворих чи доглядаємо дітей, ми відповідаємо на Божий заклик служити людству. Таким чином, наша робота, в чому б вона не полягала, має значення для Бога.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богдаризначення

Фаза прийняття нам дається нелегко. Вона йде на крок далі, ніж прощення. Ми приймаємо самі себе. Прийняття означає бачити себе відокремленим, незалежним і відзначати всю повноту нашого людського єства. Воно означає прийняти клоуна, диявола, злякане дитя, злу відьму, самотнього закоханого, сноба-інтелектуала, того, хто досягає все і зразу, гордовитого елітара (того, хто вважає, що світом має правити еліта пр. перекладача), невпевненого хлопчика чи дівчинку, модника, шукача уваги, дурня, ризикового, залежного, королеву краси або перфекціоніста. Якщо ми не приймемо цих частин себе, вони почнуть домінувати. Якщо ми заперечуємо їх існування, то вони стають нашими богами і контролюють нас. Зрештою, вони ведуть до суїциду, так само як наркотики і алкоголь. Те, що ми приймаємо їх, значить слухати те, що ці якості кажуть нам про нас самих. Зазвичай вони лише посланці. Наприклад, зухвалість (гордість) в даній ситуації часто є симптомом невпевненості. Тому, коли ми стаємо зухвалими (гордими), то знаємо, що може виринути глибша проблема, яка приведе до прийняття. На щастя, Бог постійно втручається, щоб допомогти нам з прощенням і прийняттям. Ми повинні постійно і покірно просити Бога дати ці дари прощення і прийняття.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

богигордістьдари

Бог бере серце, в якому немає праведності, промовляє Слово життя - і там, де колись не було нічого, постає щось: праведність Христа. Там, де не було праведності, тепер вона є. Ми стаємо новим творінням, народженими до життя в Христі Ісусі, щоби виконувати довірену справу: за допомогою Господніх дарів переформовувати і перевпорядковувати грішний світ, який Він дав нам у розпорядження.

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

Богдарижиття

Коли більша частина служіння зосереджена на пасторові, потенціал зростання церкви обмежується кількістю сфер служіння, які пастор може контролювати. Для того, щоб церква могла зростати найбільш ефективно і досягти свого повного потенціалу, роль пастора повинна змінитися, а люди повинні активізуватися і використовувати свої духовні дари.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

активізаціядаризростання

"Генеральний план виховання учнів" Він і Чарльз Арн (Бейкер Букс, 1998): Регулярно молитися. Наставляти друзів і родину слідувати за Христом. Визначати цілі церкви. Регулярно давати десятину. Визначити сім нових друзів у церкві. Визначити власні духовні дари. Брати участь у виконанні принаймні однієї ролі або завдання в церкві. Брати участь у малій групі.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

вихованнягрупадари

Поява в житті християнина духовних дарів не виключає природних обдарувань, але вдосконалює і заохочує їх. Нове народження в Ісусі Христі не змінює природні якості, але, потрапивши під керівництво Святого Духа, ці якості набувають нової дієвості. Зазвичай виявляються приховані можливості.

— О. Сандерс, Духовное руководство. Основы успеха каждого христианина

дариДух Святийможливості

Ніхто не повинен мати дві роботи, поки кожен не матиме хоча б одну.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

дариделегуваннязайнятість