Оскільки Добра звістка викорінює страх і гордість, люди, які ніколи не жили б у світі поза церквою, у церкві ладнають. Євангеліє закликає до святості, і тому народ Божий живе у спілкуванні любові за взаємної відповідальності та дисципліни. Таким чином, Євангеліє створює спільноту людей, яка радикально відрізняється від навколишнього суспільства.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

відповідальністьгордістьдисципліна

Християнство назавжди змінило колишні європейські культури, де найголовнішою цінністю вважалася честь. Гордість у них цінувалася вище за смирення, панування відвага - вище служіння, військова вище миролюбства, слава вище скромності, вірність своєму роду і племені - вище рівної поваги до всіх людей. Незважаючи на те, що сьогодні західне суспільство скочується до стародавнього язичницького світогляду, сучасні європейці все ще знаходяться швидше під впливом християнської етики, ніж колишніх язичницьких вірувань. Завдяки цьому загалом західні суспільства пропонують більш безпечні умови для життя. Інакше висловлюючись, християнство перетворило язичницьку культуру.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

гордістьєвропейські суспільствакультура

Із віком нам стає приємніше знати, що ми вже досягли певного рівня професійності, що завдяки рокам практики та наполегливих намагань зуміли сягнути певних висот. Це добре й дуже правильно — пишатися своїми досягненнями. Але дорослі мають схильність ідентифікувати себе з тими успіхами, яких вони досягли, втрачаючи при цьому самий той дух і характер, які, власне, й допомогли їм спромогтися на ці досягнення.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

гордістьдосягненняДух

Ще до IV століття отці Церкви окреслили список із семи смертних гріхів, які спокушають людство: гордість, заздрість, гнів, лінощі, жадібність, ненажерливість і хіть. Навіть вважалося, що кожна людина більше схильна до певних гріхів у певні дні тижня. Тому для умертвіння плоті призначалися певні дисциплінарні практики на кожен день тижня: в неділю - проти гордості, у понеділок проти заздрості, у вівторок - проти гніву, в середу - проти лінощів: у четвер - проти жадібності, у п’ятницю - проти обжерливості а в суботу - про хіті. 3 огляду на цей розподіл практик, вони мають сенс і в наші дні через слабкість людської волі.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

гнівгордістьгріх

Марнославна людина жадає похвали, оплесків, обожнювання і завжди напрошується на компліменти. Це недолік, але недолік дитячий і навіть, як не дивно, не дуже шкідливий. Він лише показує, що повністю задовольнятися самозвеличуванням ви поки що не можете. Ви ще достатньо цінуєте інших людей, щоб привернути їхню увагу. Іншими словами, ви ще зберігаєте в собі людяність. Воістину чорна, диявольська гордість приходить тоді, коли ви починаєте вважати всіх інших настільки нижчими за себе, що вас уже не хвилює, як вони про вас думають.

— К. Льюис, Просто Христианство

гордістькомпліментлюдяність

Ви не можете пізнати Його, не відмовившись від своєї гордості. Адже горда людина завжди дивиться зверхньо на все і на всіх, тобто зверху вниз: як же побачити їй те, що над нею!

— К. Льюис, Просто Христианство

відмовагордістьлюдина

Згідно з християнським вченням, найголовніша вада, найстрашніше зло - гордість. Розбещеність, дратівливість, пияцтво, жадібність тощо - усе це дрібниця порівняно з нею. Саме гордість зробила диявола тим, чим він став. Гордість веде до всіх інших вад: це абсолютно ворожий до Бога стан духу.

— К. Льюис, Просто Христианство

вадагордістьдиявол

Фаза прийняття нам дається нелегко. Вона йде на крок далі, ніж прощення. Ми приймаємо самі себе. Прийняття означає бачити себе відокремленим, незалежним і відзначати всю повноту нашого людського єства. Воно означає прийняти клоуна, диявола, злякане дитя, злу відьму, самотнього закоханого, сноба-інтелектуала, того, хто досягає все і зразу, гордовитого елітара (того, хто вважає, що світом має правити еліта пр. перекладача), невпевненого хлопчика чи дівчинку, модника, шукача уваги, дурня, ризикового, залежного, королеву краси або перфекціоніста. Якщо ми не приймемо цих частин себе, вони почнуть домінувати. Якщо ми заперечуємо їх існування, то вони стають нашими богами і контролюють нас. Зрештою, вони ведуть до суїциду, так само як наркотики і алкоголь. Те, що ми приймаємо їх, значить слухати те, що ці якості кажуть нам про нас самих. Зазвичай вони лише посланці. Наприклад, зухвалість (гордість) в даній ситуації часто є симптомом невпевненості. Тому, коли ми стаємо зухвалими (гордими), то знаємо, що може виринути глибша проблема, яка приведе до прийняття. На щастя, Бог постійно втручається, щоб допомогти нам з прощенням і прийняттям. Ми повинні постійно і покірно просити Бога дати ці дари прощення і прийняття.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

богигордістьдари

Хвала не може зародитися в божевіллі. В атмосфері, позбавленій хвали, демони можуть вершити свою справу абсолютно безперешкодно. Але ця атмосфера перешкоджає роботі Святого Духа. Коли ми наполягаємо, починаємо жаліти себе, заздримо, ненавидимо, дратуємося, коли беруть гору гординя, зарозумілість, тривожність, то розум може залишити нас, а насіння божевілля буде посіяно і пустить коріння. Нам не доводиться проходити весь той процес, який пройшов Навуходоносор, але як легко ми дозволяємо гордині деспотично топтати наше життя - ми не висловлюємо протесту і не можемо контролювати гординю, і вона робить нас духовно незрячими. Але покаяння і молитва зроблять смирення в найгордовитішому серці; і гординя буде зупинена в її зарозумілій ході. Тоді повернеться і збережеться розум.

— Д. Тейлор, Фактор «АЛЛИЛУЙЯ»

атмосферагордістьДух Святий

Успіх також пригнічує почуття вдячності, що мотивує людину до особистого поклоніння. У разі, якщо людині здається, що вона в чомусь досягла успіху, у неї виробляється звичка вітати себе з тим, що мало змогу статися виключно завдяки благодаті. Вважаючи себе успішним, ви схильні ставити собі в заслугу те, що можливо зробити лише Богові.

— П. Трипп, Опасное призвание

гордістьдуховністьсамозосередженість

Пастори, які вважають себе успішними, не схильні до командної роботи і ставляться до надання службових повноважень іншим, як до справи пустої і марної. Про себе вони думають: "З якого дива я маю доручати іншому те, що можу набагато краще зробити сам?" Пасторська гординя здатна підім'яти під себе і спільне служіння, і основоположне служіння Тіла Христового.

— П. Трипп, Опасное призвание

гордістьдуховністьзрілість

Д. Мартін Ллойд-Джонс (D. Martyn Lloyd-Jones): "Найкращий спосіб приборкати схильність до зарозумілості - чи то щодо Ваших проповідей, чи то щодо чогось іншого - це читати недільними вечорами біографію когось із видатних святих..."

— В. Бюне, Молитвенная жизнь Иисуса

гордістьзрілістьслужитель