Життя людини має початок, але не має закінчення. Бог створив людину схожою на Себе безсмертною, вічною і святою. Кожна людина, яка коли-небудь народжувалася на землі, є такою ж унікальною, як її Творець. Її ніколи не було і більше не буде у всесвіті, тому вона безцінна. Люди розіп'яли Любов на хресті, бо не цінували свого життя, але Любов не зазнала смерті й стала початком нового життя після воскресіння. І ця вічна життєва історія буде безкінечно писатися тими людьми, які борються за свою любов і плекають її.

— Д. Таргонський,

безсмертяБожий образборотьба за любов

Людям властиво забувати про тих, хто «випадає з іхнього життя якби не Дух Святий, то люди 6 після Вознесіння забули і про Самого Христа. Ісус не залишив після Себе таких великих звершень на полотні історії, щоб люди мали за що Його пам'ятати, Бог просто любив людей. Любов це вічна пам'ять Божа в людських серцях.

— Д. Таргонський,

Божа любоввіравічність

Для злих людей після смерті нічого не зміниться, бо вони перебуватимуть у тій же пітьмі, яку самі сотворили у власному серці. А для добрих людей життя у вічності розгорнеться у невичерпних можливостях, які відкриє перед ними любов.

— Д. Таргонський,

вибірвічністьдобро

Чи може бути страшним для людей суд, коли їх судитиме Бог-Любов, який віддав для них Своє життя? І який це суд, коли Бог буде водночас і прокурором, й адвокатом? І чого Він вимагатиме від «підсудного»? Нічого неможливого Бог просто запитає, чи були люди людяними. Найстрашніше для людини на цьому постати перед людинолюбністю дивному суді Творця та власною нелюдськістю: Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене.

— Д. Таргонський,

ближнійБог-Любоввідповідальність

Євангеліє Христове несе добру звістку Творця про те, що людина вічна. Після смерті тіла відбудеться найсерйозніша розмова людини зі своїм Творцем", Який Сам їй зустріне у вічності так, як після дев'яти місяців вагітності мати нарешті зазирає в очі свого дитяти.

— Д. Таргонський,

вічністьдобра звісткадовіра

Христос не закликав людей зумисне очікувати Свого Другого Пришестя. Живучи в любові та турбуючись про інших, люди вже на землі перебувають у Його вічному Царстві. Царство Боже - це життя, сповнене сенсів, а сенс життя полягає в любові. Двері в Царство Боже тримаються на завісах людських сердець. Бог для всіх однаково відкритий, але та людина, яка за життя не пізнала любові, не може розділити радості з Богом.

— Д. Таргонський,

ближнівідкритість Богавічність

Через постійні нагадувания Вчителя про Свою смерть апостолам було тривожно на душі. Майбутнє їм було невідоме, а невизначеність страшні шою за смерть. Бог дав передчуття смерті кожній люблячій душі, щоб вона могла відпустити все дороге її серцю на землі та підготуватися до неминучих втрат і обов'язкових зустрічей у вічності. Але для апостолів смерть була нездоланною стіною, за котрою їх очікувала пітьма невідомості.

— Д. Таргонський,

апостоливічністьвтрата

Хто в цьому світі не помічає людини, той у вічності не зможе побачити Бога.

— Д. Таргонський,

ближнійБогвічність

Бог був Творцем людини, а не народу. Христос звертався не до мас, а до особистості. Він прагнув, щоб людина відчувала особисту відповідальність перед Богом за своє життя, бо воно належало тільки їй, а не суспільству, в якому вона жила. У колектив них вчинках народів брав участь кожен особисто, і кожен сам постане віч-на-віч перед своїм Творцем із усім, що він сотворив. Існування цілого народу тим-часове в порівнянні з життям однієї людини. Людина безсмертна, й усе, що вона робить на землі, познача ється на її особистій долі у вічності.

— Д. Таргонський,

Богвідповідальністьвічність

Настане година - і Його вбивці теж відійдуть у вічність. Вони шукатимуть там того Бога, Якому все життя служили на землі, та не знайдуть, бо його не існувало ніде, крім їхньої уяви. А Того Бога, про Якого їм свідчив Христос, вони вб'ють: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!

— Д. Таргонський,

Богвибірвідповідальність

Ніхто з людей, які товпилися навколо Христа, не знав про Його майбутні смерть та воскресіння і не цінував час перебування з Ним. Христос хотів би сказати людям значно більше, але їм було цікавіше вирішити власні проблеми чи виконати бажання, ніж почути Його Слово. Люди мали чудову нагоду поговорити віч-на-віч з Богом про власне життя чи навіть про сенси буття, яка турбували людство століттями, але їм, як завжди, було не до того. Тож Ісус, звертаючись до учнів та всіх присутніх, промовив: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! Кажу ж вам, що багато про-років і царів бажали побачити, що бачите ви, та й не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули!

— Д. Таргонський,

Богвічністьжиття

Бо, говорячи про Різдво, хочеться говорити про тіло. Бог існував до Різдва й існує після нього. Різдво-це не поява Господа. Це Його рішення одягнутися в тіло. Освятити шкіру, м'язи і кістки Самим Собою. Безсмертя й вічність одягнулися в тимчасовість і тлін мість.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

безсмертяБогвічність