Келлер сказав у своїй проповіді в церкві Redeemer у 1997 році, що за всіма іншими історіями стоїть блага звістка про Ісуса Христа. «Історія Євангелія — це історія чуда, з якої беруть початок усі казки й розповіді про дива»."
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Бойд учила, що Ісус розкривається у Своєму Слові, тож треба поставитися до нього уважніше. На біблійному занятті вона дала студентам, серед яких був і Келлер, завдання: за тридцять хвилин вони мусили знайти п'ятдесят вагомих аспектів у Євангелії від Марка 1:17. За десять хвилин більшість студентів вирішила, що вони розкрили все в уривку: «Тож сказав їм Ісус: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Десь у Bucknell - чи то від Клавні, чи то від Меррітта - Келлер почув той підхід до євангельської проповіді, який і втілить у наступних десятиліттях. Говорити без премудрості. Уся увага - на головне послання Євангелія: Христос керує світом, Він — єдиний шлях до Господа, бо лиш Він може викупити наші гріхи.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
«У коледжі Біблія дивним чином ожила, sus the King ("Ісус - Цар"). — Якщо спробувати передати словами, то до зміни в моєму серці я заглиблювався в Біблію, критично оцінюючи й аналізуючи. Але після зміни вже Святе Писання — або Хтось через нього - ніби стало заглиблюватися в мене, критично оцінюючи й аналізуючи». У дитинстві мати й церква вчили його, що Біблія — це Слово Боже. Але він не сприймав благу звістку Євангелія як істинну реальність, доки не знайшов Бога.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Велике послання, що його маємо нести як служителі Божого Слова та послідовники Ісуса, полягає в тому, що Бог любить нас не за те, що ми робимо чи чого досягаємо, а тому, що Він створив і викупив нас у любові, а також вирішив: проголошувати цю любов істинним джерелом усього людського життя належить саме нам.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.