Жодна культура не має у своєму розпорядженні необхідний набір переконань, щоб прийняти Євангеліє, яке проголошує: Бог святий і зобов'язаний покарати гріх, але водночас сповнений любові й не хоче карати, тому Христос і помер замість нас, явивши Бога праведним і виправдовуючи того, хто вірує в Ісуса.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богвиправданнягріх

Релігія («я підкоряюся, тому прийнятий») призводить або до гордині, якщо ми живемо відповідно до стандартів, або до комплексу неповноцінності, якщо слідувати стандартам ми нездатні. Але Євангеліє («я прийнятий через Христа, тому підкоряюся») робить нас одночасно смиренними та впевненими. І ці дві якості вкрай необхідні для здорової контекстуалізації. Якщо ми жадаємо особливого схвалення з боку приймаючої культури (у нас мало євангельської впевненості), то ми підемо на компроміс, щоб сподобатися людям. Якщо будемо гордовито чіплятися за якусь культуру (брак євангельського смирення), то опинимося консервативними і нездатними до адаптації. Тільки Євангеліє дає нам баланс, якого ми так потребуємо.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

балансвпевненістьЄвангеліє

Однак у кожній культурі євангелістові, місіонерові, який організовує церкву, і просто християнину важливо бути якомога гнучкішим, щоб Євангеліє не виглядало без необхідності чужорідним і неприйнятним для цієї культури.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

гнучкістьЄвангелієкультура

Істини Євангелія - не плід тієї чи іншої культури, а критерій, за яким потрібно судити про всі культури.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Євангелієістини Євангеліякритерій

Пробудження трапляється, коли група людей, які загалом вважають, що вже знають Євангеліє, виявляють, що насправді вони його знають не зовсім добре.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

вірадуховне зростанняЄвангеліє

Четвертий спосіб проникнення Євангелія в серця людей у церкві - найпростіший, найнеформальніший шлях і в минулому серед християн називався бесідою. Євангельське оновлення в церкві поширюється через оновлених людей, які просто розмовляють з іншими. Саме в особистих бесідах Євангеліє можна застосувати найбільш конкретно і влучно. Коли один християнин розповідає, як його торкнулося Євангеліє і як воно радикальним чином змінює його життя, слухачі можуть ставити чіткі запитання й отримувати підбадьорення, щоб самим духовно просуватися вперед. Вільям Спраг писав: «Не одному вірянину траплялося замислитися й зрозуміти, що багато в чому його придатність і радісний настрій слід зараховувати - дякуючи Богові, звісно, до простої розмови з розважливим другом-християнином». Спраг зазначив, що часто основний вплив справляють не стільки самі слова християнина, скільки його дух і характер, оновлені Євангелієм.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

бесідадуховний зрістЄвангеліє

У цьому розділі (та й у всій книзі) я використовую слово «релігія» як синонім до слів «моралізм» і «легалізм». Природно, у цього слова не тільки негативне значення: наприклад, можна говорити про християнську релігію. Але я буду використовувати термін у негативному сенсі як евристичний прийом, і в мене на це є кілька вагомих причин. (1) Новозавітні автори використовують два слова для позначення релігії або релігійності - трескейя і дейсі - даймонія, - які Лука і Павло вживають у негативному сенсі (Дії 25:19; 26:5; Кол. 2:18 [«служіння»]). Яків одного разу вживає слово трескейя в позитивному ключі (Як. 1:27, «благочестя»), проте у вірші 26 відгукується про благочестя негативно. У Посланні до євреїв зустрічається кілька пов'язаних за змістом термінів, що позначають надію на справи. (2) Іноді люди протиставляють релігію стосункам: «Християнство це не релігія, а стосунки з Богом». Я маю на увазі не це, тим паче, що дехто говорить так, маючи на увазі, що християнство вимагає тільки внутрішньої любові до Бога, але не слухняності, святості, життя у спільноті та дисципліни. Дітріх Бонхеффер у книжці «Ціна учнівства» називає це дешевою благодаттю: любов несвятого Бога, який не потребує дорогого спокутування, щоб примиритися з нами; любов, що не вимагає і не спонукає змінити життя. Євангеліє відрізняється і від дешевої благодаті, і від релігії.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

благочестяБонхефферЄвангеліє

Едвардс стверджував, що якщо понад усе ми любимо свою сім'ю, то віддамо перевагу її благополуччю перед благополуччям інших родин; якщо понад усе ми любимо країну, то віддамо перевагу інтересам своєї батьківщини перед інтересами інших країн; якщо понад усе ми любимо себе, то станемо служити своїм інтересам, замість того, щоб піклуватися про потреби інших. Але якщо ми понад усе любимо Бога, ми зможемо любити всіх людей, сім'ї, класи і раси і служити їм; тільки Божа спасительна благодать здатна підвести нас до того, щоб ми любили Бога і служили Йому тільки заради Нього Самого, а не заради того, що Він може нам дати. Не зрозумівши Євангелія, ми завжди будемо коритися Богові заради себе, а не заради Нього Самого.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Євангелієйого волякоритися

Найефективніший спосіб звернути на себе увагу людей епохи постмодерну, викрити номінальних християн, розбудити християн, які «дрімають», і навіть потішити вірних християн усіх одночасно - це звіщати Євангеліє як третій шлях до Бога, відмінний і від релігії, і від безрелігійності.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

безрелігійністьЄвангелієзвернення

Пробудження необхідне з тієї причини, що релігія («Я підкоряюся, тому Бог мене приймає») різко відрізняється від Євангелія («Бог приймає мене через Ісуса Христа, тому я підкоряюся»), будучи при цьому вельми майстерною підробкою. Походження цих двох систем, їхня мотивація і цілі сильно різняться, а на поверхні вони можуть виглядати як брати-близнюки.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьЄвангелієІсус Христос

Євангеліє, з одного боку, закликає нас критично оцінювати всі культури, включно зі своєю власною (оскільки істина реальна й об'єктивна). З іншого боку, воно змушує нас визнати, що ми нікого не перевершуємо в моральності, тому що спасаємося тільки за благодаттю. Так Євангеліє служить великим зрівнювачем.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

БлагодатьЄвангелієзрівнювач

Сила Євангелія діє двома шляхами. Спочатку воно говорить: «Я більш грішний і порочний, ніж смію уявити», але слідом за цим лунає твердження: «Я більш любимий, ніж смію сподіватися». Перше витісняє антиномізм, друге запобігає легалізму. Одне з найважливіших завдань для нас - бути напоготові в обох напрямках одночасно.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

антиномізмгріхЄвангеліє