Хоч усиновлення і змінює наш статус, воно не одразу й не цілковито змінює наш характер. Та, на щастя, проста зміна імені Бога не влаштовує. Він хоче, щоб ми знали, що таке бути його синами й доньками. Він прагне, аби ми пережили вважати Його своїм Небесним Отцем. Для цього Він «послав Духа Сина Свого», щоби той жив у наших серцях, даючи нам змогу розглядати свої відносини з Ним як стосунки дитини та Батька.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

БогДухНебеснийОтець

Робота Духа Божого полягає у тому, щоб прийти у наше життя і сказати: «Тут темно». За своєю природою ми не усвідомлюємо, що в ньому темно. В цілому нам здається, що це нормально, адже ми ніколи не бачили чогось іншого. Однак, усвідомивши, що в нашому житті темно, можемо тягнутися до світла. А світло — це те, що приніс Ісус, і що приносить Дух.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

БогДухжиття

Звернення за тлумаченням до Духа Святого під час читання Святого Письма та роздуми над ним є одним із методів дослідження. Така практика дозволяє ясніше бачити шлях, що лежить перед нами. Про це нам нагадує прекрасна і добре знайома істина: «Слово Твоє світильник нозі моїй і світло стежці моїй» (Пс. 118:105). Коли я дозволяю світлу Слова Божого висвітлювати мої думки, почуття та наміри. іноді вони стверджуються, іноді оголюються, а іноді перетворюються. У процесі дослідження не потребує детального переліку незавершених справ. Ми можемо подивитися на свої наміри з Божої точки зору. Це розплющить нам очі і дозволить побачити те, про що ми навіть не підозрювали.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

дослідженняДухістина

Важливо усамітнитися, коли чекаємо на Бога. І найкраще, якщо ми залишимося наодинці, бажано з розгорнутою перед собою Біблією. Тоді, якщо захочемо, ми зможемо наблизитися до Бога і почути, як Він промовляє у наших серцях. Думаю, що для пересічної людини динаміка буде приблизно такою: спочатку звук Присутності, наче Хтось ходить по саду. Потім голос, більш чіткий, але ще далеко не розбірливий. Потім настає щаслива мить, коли Дух починає висвітлювати Писання, і те, що було лише звуком, або в кращому випадку голосом, стає зрозумілим словом теплим, близьким і щирим, наче слово дорогого друга. Тоді приходять життя і світло, а найкраще - здатність бачити, спочивати і приймати Ісуса Христа як Спасителя, Господа і наше Все.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БібліяБогголос

Присутність і прояв Присутності - це не одне й те саме. Може бути одне без іншого. Бог є тут, коли ми цього зовсім не усвідомлюємо. Він проявляється лише коли і якщо ми усвідомлюємо Його Присутність. З нашого боку має бути відданість Божому Духові, бо Його робота саме й полягає в тому, щоб показати нам Отця і Сина. Якщо ми співпрацюватимемо з Ним у люблячому послуху, Бог об'явить нам Себе, і це об'явлення становитиме різницю між номінальним християнським життям і життям, осяяним світлом Його Лиця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогДухоб'явлення

Він всевідаючий, а це означає, що Він знає в одному вільному та необтяжливому акті всю матерію, весь дух, всі стосунки і всі події. Він не має ані минулого, ані майбутнього. Він є, і до Нього не можна застосувати жодного з обмежувальних чи уточнювальних термінів, що використовуються стосовно створінь.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвічністьвсевідання

Ми з вами в мініатюрі (за винятком наших гріхів) являємо те, чим Бог є у повномасштабному сенсі. Створені за Його образом і подобою, ми несемо в собі здатність пізнавати Його. Але через гріхи нам бракує на це сил. У той момент, коли Дух пробуджує нас до життя у відродженні, все наше єство відчуває свою спорідненість із Богом і, визнаючи її, шаленіє від радості. Це народження згори, без якого не можна побачити Царства Божого. Однак це лише початок, бо відтепер розпочинається славна гонитва, щасливе дослідження серцем безмежних Божих скарбів. Ось де ми починаємо, кажу я, але ніхто ще не дослідив, де ми зупинимося, бо приголомшливі й таємничі глибини Триєдиного Бога не мають ані межі, ані кінця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвідродженняДух

Бог уже існує у тих відносинах, до яких Він хоче привести нас. Так само, як Святий Дух служить зв'язком між Богом і віруючим, Він виконує таку ж роль у Трійці, з'єднуючи Її Особи.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БогвіруючийДух

Хоча вираз "сутність протестантизму" продовжує викликати суперечки, існує спільна згода у тому, що дух протесту був у ньому з моменту зародження Руху. Схильність протестантів ставитиме під сумнів релігійний авторитет, а також відданість принципу "ecclesia reformata, ecclesia semper reformanda"

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

авторитетДухпротест

Бог чинив так само за часів Вавилонського полону євреїв. З груди кісток Дух Божий підняв могутню армію. Клавні розповідав студентам, що вся структура історії спасіння — це Бог, що робить неможливе. Він - Бог, який повідомляє діві, що вона породить Його єдиного Сина. Абсурдність Камю блякне перед істинною абсурдністю Бога, який, дотримуючись обітниць, сам приходить на порятунок Свого народу. У лекціях Клавні без хоч якогось відокремлення перепліталося біблійне, історичне, систематичне й практичне богослов'я. Повні біблійних і богословських подробиць, вони тушкувалися на повільному вогні, доки він не доходив до звершення в Ісусі Христі, і тоді вони заходилися бурхливо шкварчати й бульбашитися.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БогДухісторія

Проте найбільше Келлер дізнався від Лавлейса про динаміку християнських пробуджень. Той стверджував, що церква збивається зі шляху, коли християни плутають закон з Євангелієм. Учив, що церква має уникати не лише мертвої ортодоксії та законництва, а й гетеродоксії та антиномізму. Коли прощення та очищення від гріхів не розмежовують і не змішують, дозрівають умови пробудження — потужної роботи Святого Духа на благословення Божого народу. У пробудженні моралісти усвідомлюють, що не знають Євангелія, і навертаються у віру. А християни, які застрягли в гріху, відчувають визвольну силу прощення та єднання з Ісусом Христом і здобувають нову свободу. У пробудженні навертаються навіть ті, хто був далекий від церкви, бо вони нарешті чують Євангеліє як силу, що може воскресити мертвих, а не пишну промову про моральні й консервативні цінності.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

ДухЄвангелієКеллер

До 1954-го Черчилль перебував під постійним прихованим тиском полишити посаду. І хоч був спроможний на приголомш ливі, як на жертву інсульту, подвиги, почувався, за своїми ж словами, «як літак у пошуках місця для безпечної посадки, бо його політ уже добігає кінця, а він у темряві і пальне вже закін чується». Тим не менш той літак, вивертаючись і прошмигуючи крізь зенітний вогонь ворогів (а на додачу ще й друзів), літав іще майже рік, поки зрештою, 5 квітня 1955 року, у віці 80 років, прибув до палацу і склав із себе обов'язки прем'єр-міністра. «Людина — це її дух», — повідомив він Кабінету міністрів на своєму заключному зібранні й наостанок дав їм пораду: «Ніколи не розлучайтеся з американцями».

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

американціДухлітак