Біс сам себе підніс вище від небес, не втримався і впав у безодню відчаю, тому що нікого не любив і думав тільки про власну велич та красу. Творець, не думаючи про Себе, з любові до людей зійшов нижче за всіх і справами любові підніс гідність Людини вище від небес. Христа ненавиділи одержимі бісівською гординею люди. Людей із дияволом ріднила спільна ненависть до Людини.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

Бісгідністьгординя

Бог був Творцем людини, а не народу. Христос звертався не до мас, а до особистості. Він прагнув, щоб людина відчувала особисту відповідальність перед Богом за своє життя, бо воно належало тільки їй, а не суспільству, в якому вона жила. У колектив них вчинках народів брав участь кожен особисто, і кожен сам постане віч-на-віч перед своїм Творцем із усім, що він сотворив. Існування цілого народу тим-часове в порівнянні з життям однієї людини. Людина безсмертна, й усе, що вона робить на землі, познача ється на її особистій долі у вічності.

— Д. Таргонський,

Богвідповідальністьвічність

Але Христос не вимагав неможливого й ніколи не засуджував людей за те, що вони не вклонялися Йому як Богу, Який зволив зійти на землю з небесною інспекцією. Він засуджував ненависть законників та фарисеїв до Людини. Злоба до всіх, хто не вписувався у рамки їхньої релігії, настільки засліплювала очі, що люди прагнули вбити навіть Бога лише за те, що Він не поділяв їхніх поглядів.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

законникилюбовлюдина

Як Христос говорив, так і жив, тому все, що Він проповідував, було чистою правдою. У Його житті сповнилося те, що Творець хотів бачити у Своему творінні - в людині. Насправді люди не знали Творця тільки тому, що не хотіли жити чесно, сумлінно та по-людськи. У Сині Божому вони, як у чистому дзеркалі, побачили власне брудне обличчя, але вирішили розбити дзеркало, а не омитися і стати чистим.

— Д. Таргонський,

відповідальністьлюдинаправда

Найбільше заплямована та людина, яка устами говорить одне, а в серці носить інше. І ніякі омовіння не можуть відмити її від сердечної тяжкості через постійне лицемірство. Звична брехня так вростає в людину, що вона й сама вже не розуміє, коли говорить правду, а коли ні. Усім стало зрозуміло, про кого говорив Христос.

— Д. Таргонський,

брехнялицемірстволюдина

Бог - це не біблійний персонаж із сивої давнини, Який щез із полотна історії. Творець допомагає людям бути завжди й у всьому людяними. Коли людина справді потребує Бога і звертається до Нього, то Він завжди і всюди до неї приходить. Живим свідченням цього був втілений Син Божий.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

Богвірадопомога

Повія прийшла до Христа, бо вірила в Любов і знайшла Бога. І з цією вірою у серці вона розпочала нове життя. За все земне життя втілений Бог не відзначав нікого з учнів: ні самовідданого Петра, ні улюбленого Івана. А ось цю пропащу жінку, яка полюбила Його усім своїм єством, не вміючи інакше, Бог поставив за приклад усьому людству: - Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, те, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять!

— Д. Таргонський,

БогвіраЄвангеліє

Христос переступив через нездоланну стіну смерті, переніс через неї людину, повертаючи її назад у світ живих, і віддав у руки матері. Христос со творив це просто, бо Бог простий. Творець вчинив людяно, бо людяність божественна риса людини.

— Д. Таргонський,

життялюдиналюдяність

Христос назвав невдячних і гордих людей «злим родом», бо любов та доброта ріднить людей із Богом, а невдячність і гордість із злим духом.

— Д. Таргонський,

Богвдячністьгордість

Сім бісів - то сповнене гордістю невдячне серце. Якщо повнотою всього найкращого у людині є любов, то гордість є абсолютним злом.

— Д. Таргонський,

бісивдячністьгордість

Найвищий героїзм людини - смирення перед Богом.

— Д. Таргонський,

Богвірагероїзм

Не важливо, наскільки людина розумна, а важливо, чи є в ній милосердя. Не важливо, чи має вона авторитет у суспільстві, а важливо, чи живе в ній любов. Не важливо, наскільки вона духовна, а важливо, чи вона людяна.

— Д. Таргонський,

авторитетдуховністьлюбов