Бог був Творцем людини, а не народу. Христос звертався не до мас, а до особистості. Він прагнув, щоб людина відчувала особисту відповідальність перед Богом за своє життя, бо воно належало тільки їй, а не суспільству, в якому вона жила. У колектив них вчинках народів брав участь кожен особисто, і кожен сам постане віч-на-віч перед своїм Творцем із усім, що він сотворив. Існування цілого народу тим-часове в порівнянні з життям однієї людини. Людина безсмертна, й усе, що вона робить на землі, познача ється на її особистій долі у вічності.Д. Таргонський, Бог серед людей (Тернопіль: Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, 2025), С.196