Зло це свідомий вибір людини, спрямований проти власного сумління. Людина сама робить із себе нелюда. Бог Своєю появою не спричинив появу злоби серед людей Він її проявив. Світло Його особистості проникало в найвіддаленіші закутки душі та найпотаємніші шпарини суспільного життя і виводило усе недобре на чисту воду. В якому б соціумі Творець не втілився, результат був би той самий. Юдеї були впевнені, що знають істину, і вони ж її вбили, а римлянин Пилат цьому посприяв.

— Д. Таргонський,

Богвибір людинивикриття

Поки Ірод намагався розговорити Христа, первосвященники та книжники завзято звинувачували Його у всіх можливих і неможливих гріхах. Але Ірод на те не зважав. Достатньо розважившись глумом та знущаннями над Христом, він одягнув Його у світлий одяг і відіслав назад до Пилата. Такий одяг у римлян називався кандида вибілена у крейді римська білосніжна тога, яку одягали кандидати на державну посаду в Римській імперії. Біла тога символізувала чистоту намірів людини. В очах Ірода Христос був чистий від того, в чому Його звинувачували юдейські начальники. Понтій Пилат оцінив витончений жарт Ірода, зрозумівши, що вони були однодумцями у цій справі. З того дня затяті вороги стали друзями.

— Д. Таргонський,

владаглумзвинувачення

Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо. Але Він не збирався використовувати надзвичайні здібності для власного захисту. Після такого простого прояву Божої великодушності дріб'язкова злоба гордих людей, які пов'язали Його як якогось особливо небезпечного злочинця, виглядала ницою і потворною. Коли апостоли зрозуміли, що Христос не збирається боротися і показувати Свою справжню силу, то кинулися врізнобіч і розчинилися у темряві саду. Лиш один учень на ім'я Марк деякий час супроводжував Учителя на віддалі, загорнувшись у покривало на голе тіло, адже ці події заскочили його під час сну. Сторожа швидко помітила переслідувача і спробувала його схопити, але той спритно ухилився і, залишивши у них в руках покривало, голяка дременув геть. І це була гола правда про весь героїзм апостолів.

— Д. Таргонський,

апостоливеликодушністьвипробування

Юдеї платили податок Риму динаріями. На кожній монеті було зобра жено погруддя імператора Тиверія та викарбувано, що він верховний жрець усіх богів Імперії: «Pontifex Маxіmus». На срібняках, які ходили в Єрусалимському храмі, не було чиїхось портретів, тільки зображення ковчега завіту, жезла Аарона або посуду із небесною манною. Первосвященники, книжники та фарисеї суворо забороняли вносити у святилище Боже римські динарії, осквернені зображенням язичницьких богів, і приймали тільки срібняки. Але їм так кортіло дістати Ісуса, що вони забули про свої ж правила і не замислюючись, занесли осквернену римську монету до святого храму. Вся ця карикатурна злоба спокусників Христа, схована за єлейною побожністю, виглядала трагікомічно. Христос, вказавши їм на монету, запитав: Чий це образ і напис? - Кесаря! - То кесареве віддайте кесареві, а Боже Богові! Христос не сказав нічого нового цією відповіддю, лише повторив те, чого навчали самі книжники та фарисеї: срібняки несіть до храму, а динарії - в податкову службу. Почувши це, народ здивувався дотепності та простоті Його відповіді, а розробники підступної операції потрапили у свою ж пастку і ще зліші відійшли від Христа.

— Д. Таргонський,

відповідьзаконзлоба

Людям було байдуже, що Христу ніхто не міг дорікнути якимось гріхом. Їм було важливіше, щоб Христос відповідав їхнім вимогам, і тоді вони б радо Йому вклонилися. Люди хотіли жити за власними правилами, а Христос був втіленим Словом сумління людського й інших вчив жити згідно зі Словом.

— Д. Таргонський,

вимоги людейвідповідальністьвласні правила

Христос був Добрим Пастирем, Який звільняв розум від марновірства, а серце - від страху, відкривав людям двері нових можливостей, здатність вільно мислити і самим обирати життєвий шлях. Людей, які за покликом серця обирали свободу від облуди, байдужості та гріха, Христос Духом вів за Собою шляхом правди і добра, щоб потім відпустити на плідне пасовисько власного життя. Заради того, щоб вони були щасли вими, Христос поклав Своє життя.

— Д. Таргонський,

Добрий Пастирдобролюбов

Людині важко встояти на певній моральній позиції без підтримки та розуміння близьких, вона може швидко зламатися під тиском обставин та говорити неправду заради того, щоб вижити. Христос підтримав зціленого чоловіка на тому шляху правди, який він сам для себе обрав. Світ не без хороших людей, і Бог їх обов'язково посилає для допомоги у добрих намірах та Сам приходить разом з ними: Чи віриш ти в Сина Людського? - А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього? - І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою.

— Д. Таргонський,

близькіБогвіра

Як Христос говорив, так і жив, тому все, що Він проповідував, було чистою правдою. У Його житті сповнилося те, що Творець хотів бачити у Своему творінні - в людині. Насправді люди не знали Творця тільки тому, що не хотіли жити чесно, сумлінно та по-людськи. У Сині Божому вони, як у чистому дзеркалі, побачили власне брудне обличчя, але вирішили розбити дзеркало, а не омитися і стати чистим.

— Д. Таргонський,

відповідальністьлюдинаправда

Найбільше заплямована та людина, яка устами говорить одне, а в серці носить інше. І ніякі омовіння не можуть відмити її від сердечної тяжкості через постійне лицемірство. Звична брехня так вростає в людину, що вона й сама вже не розуміє, коли говорить правду, а коли ні. Усім стало зрозуміло, про кого говорив Христос.

— Д. Таргонський,

брехнялицемірстволюдина

В учнів не було подвійного дна, їхня щирість найповніше свідчила про правду. Тому Христос закликав їх не боятися релігійних вчителів-лицемірів, які за гарними словами про духовні чесноти насправді приховували ненависть до Бога і бажання їх вбити. І спонукав відверто переказувати людям усе, що почули від Нього, говорити те, про що думали, бо вони не мали чого приховувати як від Бога, так і від людей: -Тож не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. Те, що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і те, що на вухо почуєте, проповідуйте на дахах.

— Д. Таргонський,

Богправдасвітло

Людина по-справжньому блаженна (щаслива), тільки коли живе по правді й любить чистим серцем. Так починалася найважливіша проповідь Христа про щастя.

— Д. Таргонський,

блаженстволюбовправда

Етичний зміст. Авраам був обраний, щоб наставляти свою сім'ю ходити шляхом Господнім, творячи правду та суд. Далі передбачається, що це вчення передаватиметься через його нащадків з покоління до покоління. Як ми вже бачили, Авраам передбачив Мойсея не лише як пророка-ходача, а й як законовчителя. У двох висловлюваннях підсумовується навчальна програма для сім'ї Авраама.

— К. Райт, Миссия Бога

Аврааметиказаконовчитель.