Як наслідок, перед нами постає наступне питання: яка дисципліна потрібна майбутньому лідерові, щоб подолати спокусу індивідуального героїзму? Тут я хотів би запропонувати практику сповіді та прощення. Майбутні лідери повинні бути містиками і глибоко поринати у споглядальну молитву; так само вони мають бути завжди готові визнати власну розбитість і попросити прощення у тих, кому служать.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Якщо ми віримо, що наші герої бездоганні, то починаємо вірити, що ми зовсім навіть не бездоганні, не спроможні на героїзм. У такий спосіб наша віра в досконалість інших може обмежувати і стримувати наш власний розвиток. Дорослий героїзм інакший. Дорослі знають, що всі героїчні життя, у певному сенсі, являють собою не що інше, як героїчну боротьбу, спрямовану на подолання наших власних обмежень.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя