Життя людини має початок, але не має закінчення. Бог створив людину схожою на Себе безсмертною, вічною і святою. Кожна людина, яка коли-небудь народжувалася на землі, є такою ж унікальною, як її Творець. Її ніколи не було і більше не буде у всесвіті, тому вона безцінна. Люди розіп'яли Любов на хресті, бо не цінували свого життя, але Любов не зазнала смерті й стала початком нового життя після воскресіння. І ця вічна життєва історія буде безкінечно писатися тими людьми, які борються за свою любов і плекають її.

— Д. Таргонський,

безсмертяБожий образборотьба за любов

На світанку третього дня після смерті Христос, як і обіцяв, воскрес. Із всіх подій, які будь-коли траплялися і ще траплятимуться на землі, ця була найважливішою. Христос воскрес, Любов перемогла зло, радість відігнала печаль, а життя знищило смерть. Воскресіння Христа показало, що люди не вмирають. Воскресіння Сина Людського відкрило світу, що людина після смерті не вмирала, а її тіло, зітліваючи у землі, отримувало нове життя. Бог став Людиною, щоб допомагати їм проходити життєвий шлях від народження і до воскресіння у вічності.

— Д. Таргонський,

Богвіравірність

Справді, праведний був Цей Чоловік! Бог помер на хресті, бо був воістину Людиною. За всіма мислимими та немислимими законами вселенського буття і земної природи це було неможливо. Але Любов Творця ладна була перевернути весь світ заради людини. Бог помер заради того, щоб людина завжди жила й ніколи не відчувала себе у світі покинутою. Син Божий ішов до Свого Отця людською дорогою смерті, і тільки Любов супроводжувала Його до самої межі.

— Д. Таргонський,

Богвіравірність

Коли Христа привели на місце страти, то спершу запропонували вино зі смирною - знеболювальне, яке давали засудженому для полегшення болю. Та Ісус відмовився. Безліч людей на землі теж невинно терпіли тортури і зносили набагато сильніший фізичний біль, ніж Христос. Але так, як Бог, ніхто й ніколи не страждав. Адже в Його душі не було й краплі помсти та злоби, що, як наркотик, засліплюють очі та притуплюють почуття. Христос не міг не любити тих, хто Його вбивав, і від цього Його біль сягав нескінченності. Як у доброго батька пекуче болить душа через жорстокість своєї дитини, яку він ніколи не виховував, так Бог переживав немислимий біль за Своє творіння, яке зробив добрим, а воно з нелюдською злобою Його вбивало: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.

— Д. Таргонський,

батьківська любовбільБог

- Чашу, котру Я п'ю, ви будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хрещені. Але щоб сісти праворуч Мене чи ліворуч, давати не Мені, це тим, кому приготовлено. Христос говорив про Свою смерть, та апостоли зовсім не про те хвилювалися. Супроводжуючи Вчителя, вони справді сповна розділили з Ним чашу нелегких випробувань, але жертвували всім, що мали, заради власної мети. Однак Христос не міг дати апостолам те, на що вони розраховували. Часто те, чого людина пристрасно і бездумно жадає, насправді її знищує. Апостоли мусили втратити все те, чому присвятили своє життя, щоб змінитися на краще, полюбити самого Христа, а не пов'язані з Ним надії, та цінувати всіх тих, хто пережив з ними біль та страждання. Життєві втрати – то та ціна, яку люди платять за свої лукаві ілюзії. Це не Бог карає втратами, люди самі стають творцями своїх страждань. Творець же допомагає людині, яка зазнала втрат, знайти своє справжнє місце, приготоване їй у житті.

— Д. Таргонський,

апостолиБожа допомогавтрати

Петро дивився на Вчителя крізь призму власного серця, та Христос жор викрив те, що в ньому було приховано насправді: жорстко - Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! Такими ж словами Ісус на початку Свого шляху відігнав диявола, який спокушав Його у пустелі владою. Петро любив Христа егоїстичною любов'ю, і в цій бездумній душевній прив'язаності теж ховався диявол. Учень готовий був лестити Вчителю і забути все, що той раніше говорив і чого навчав, аби Він завжди був поруч. Егоїзм, слухаючи, чує тільки своє, і люблячи, насправді жадає привласнити собі людину. Вчитель, розуміючи, що й інші апостоли так думали, повернувся з Петром до гурту і звернувся до всіх: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візь ме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Попри всі слова Христа, у душах апостолів і далі жили примарні надії на воцаріння Месії та їхне славетне майбутнє в царстві Ізраїлю. Вони більше любили себе в Христі, а не Самого Вчителя, тому й не чули Його.

— Д. Таргонський,

апостоливіраегоїзм

Усе це дає зрозуміти, чому ми знову і знову зауважували, що Різдво і Пасху — колиску та хрест — неможливо зрозуміти окремо одне від одного. Бог проявив Свою любов до нас не просто тим, що послав Ісуса немовлятком у Вифлеєм, аби Той виріс і показав нам, як добре жити; натомість «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас»

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ВифлеємІсуслюбов

Духовні здібності невідродженої людини сплять у її природі, неза діяні та мертві в усіх сенсах; це духовний інсульт, якого ми зазнали через гріх. Вони можуть бути знову повернуті до активного життя завдяки дії Святого Духа в процесі відродження; це одне з незмірних благ, які приходять до нас через спокутну працю Христа на хресті.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

відродженнягріхДуховні здібності

Тімоті наголосив: мертвий той, хто намагається заслужити власне спасіння або звершує його сам. Мертвий той, хто ніколи не плаче на радощах від того, що Бог для нього зробив. Мертвий той, для кого Бог тільки абстракція, ідея. Євангеліє упокорює, підбадьорює та розтоплює наші серця через розуміння того, що Ісус зробив на хресті. Мертвий той, хто знає Бога лише як вимогливого господаря або абстрактну силу, а не як Отця.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БогЄвангелієІсус

Саме цим Бог з Біблії найбільш радикально відрізняється від примітивних прадавніх богів. Прадавні люди розуміли ідею гніву Божого, ідею справедливості, ідею боргу та обов'язкового покарання, але вони навіть не уявляли, що Бог прийде й сам за все відплатить. Хрест — це самозаміщення Бога...

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Боггнівпокарання

Шлях християнського лідера – це шлях не висхідного руху, що в нього наш світ стільки вклав, а низхідний, себто шлях донизу, шлях, що закінчується на хресті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

висхіднийГолгофаІсус

Я абсолютно переконаний, що основа всеосяжної місії – це богослов'я хреста. Я також вірю, що хрест є центром як нашої соціальної діяльності, так і євангелізму. Немає іншого імені під небом, яким ми могли б сповіщати всеосяжну звістку євангелії, крім імені розп'ятого і воскреслого Христа.

— К. Райт, Миссия Бога

богослов'явоскресінняєвангелія