Цитати з тегом: слава

«Тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я» (1 Самуїла 2:30), сказав колись Бог ізраїльському священикові, і цей прадавній закон Царства стоїть і сьогодні, незмінний ані плином часу, ані змінами устрою. Уся Біблія і кожна сторінка історії проголошує непорушність цього закону. «Якщо хто Мені служить, того пошанує Мій Отець» (Івана 12:26), сказав Господь наш Ісус, пов'язуючи старе з новим і розкриваючи сутнісну єдність Своїх шляхів з людьми. Іноді найкращий спосіб побачити якусь річ це поди витися на її протилежність. Ілій та його сини були посвя чені у священство з умовою, що вони будуть шанувати Бога у своєму житті та служінні. Вони цього не роблять, і Бог посилає Самуїла, щоб оголосити про наслідки. Невідомий Ілію закон взаємної пошани весь цей час таємно діяв, і тепер настав час для суду. Хофні та Пінхас, негідні священики, гинуть у битві, дружина Хофні помирає під час пологів, Ізраїль розбігається перед ворогами, ковчег Божий захоплюють філістимляни, а старий Ілій падає навзнаки та помирає від перелому хребта. Таким чином, сувора трагедія була наслідком нездатності Ілія вшанувати Бога. А тепер поставте на противагу цьому майже будь-якого біблійного персонажа, який чесно намагався прославити Бога на своєму земному шляху. Подивіться, як Бог підбадьорював у слабкостях і не помічав невдач, виливаючи на Своїх слуг невимовну благодать і благословення. Візьмемо Авраама, Якова, Давида, Даниїла, Іллю чи ще кого завгодно пошана слідувала за пошаною, як урожай за посівом. Божа людина ставила собі за мету возвеличити Бога понад усе; Бог приймав її намір як факт і чинив відповідно до нього. Не досконалість мала значення, а святий намір. У Господі нашому Ісусі Христі ми бачимо, як цей закон набув досконалості. У Своїй смиренній людській подобі Він упокорив Себе і з радістю віддав усю славу Своєму Небесному Отцеві. Він шукав не власної слави, а слави Бога, Який послав Його. «Якщо Я буду прославляти Себе Самого, сказав Ісус одного разу, то слава Моя - ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє» (Івана 8:54). Пихаті фарисеї так далеко відійшли від цього закону, що не могли зрозуміти того, хто шанує Бога власним коштом. «Я... шаную Мого Отця, — сказав їм Ісус, а ви Мене зне-важаєте» (Івана 8:49).

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Божа любов, якою продиктована його місія, виганяє ідолопоклонство. З одного боку, Бог чинить опір ідолопоклонству, тому що воно применшує по праву належну йому славу. Ревність Бога про свою честь і чистоту свого імені є однією з найважливіших тем Писання. Але, з іншого боку, його війну з богами, створеними руками людини (і всім, що вони уособлюють), можна розглядати як прояв її любові та милості до нас і до всього творіння. Божественна ревнощі є одним з основних проявів Божої любові. Саме тому, що Бог бажає нам добра, він ненавидить зло, яке несе із собою ідолопоклонство. Його війна з богами ведеться заради нашого блага так само, як і заради його слави. Ось чому ідолопоклонство представлене в Біблії як один із найтяжчих гріхів, про що свідчать перші дві із Десяти заповідей. Воно не тільки викрадає Божу славу, але й перешкоджає виявленню його любові до любові, яка бажає блага всього Божого творіння. Отже, ідолопоклонство протистоїть божественній сутності Бога, бо «Бог є любов».

— К. Райт, Миссия Бога