Коли Христа привели на місце страти, то спершу запропонували вино зі смирною - знеболювальне, яке давали засудженому для полегшення болю. Та Ісус відмовився. Безліч людей на землі теж невинно терпіли тортури і зносили набагато сильніший фізичний біль, ніж Христос. Але так, як Бог, ніхто й ніколи не страждав. Адже в Його душі не було й краплі помсти та злоби, що, як наркотик, засліплюють очі та притуплюють почуття. Христос не міг не любити тих, хто Його вбивав, і від цього Його біль сягав нескінченності. Як у доброго батька пекуче болить душа через жорстокість своєї дитини, яку він ніколи не виховував, так Бог переживав немислимий біль за Своє творіння, яке зробив добрим, а воно з нелюдською злобою Його вбивало: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.

— Д. Таргонський,

батьківська любовбільБог

Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. Христос уже змирився з тим, що не зможе оминути смерті. Але Творцю було нестерпно важко пити гірку чашу людської зради, злоби та іронії з рук Свого улюбленого творіння. Адже Його чиста душа не мала в собі ані найменшої краплі ненависті і на злобу могла відповідати тільки співчуттям. Більшого болю, ніж Христос, не зазнавав ніхто у світі.

— Д. Таргонський,

більволя Отцяжертовність

Ми, християни, також віримо, що сам Бог одного дня втілився. Воплотився. Щоб пережити біль від порізу пальця, ситість після вечері, напал нестримного сміху, сльози скорботи, нудоту, потребу ходити в туалет, сонливість і безсоння, втому від додити пітки, тепло від сліду маминого поцілунку на чолi твердість мозолів на руках після роботи в столярні, свербіж спітнілого чола під липким волоссям. Він вирішив вкладати пальцями їжу до рота, обпікатися гарячою рибою, нюхати свіжоспечений хліб, ходити до храму, плавати в човні, засмагати від сонячного проміння. Але також: бути зрадженим, відчувати на обличчі чужу слину після плювка, терпіти побої, стікати кров'ю, бути прибитим до шматка дерева, померти.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

більБогвтілення

Словом, на Різдво ми отримали крижані випробу вання. Відчули важкість своїх тіл, біль у них, холод, страх, безвихідь. А потім вхопилися за надію. Словом, ма відчули годі саме Різдво.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

більвипробуваннявіра

Але ж ні. І саме в цьому проблема. Точно не дитина. Але й не дорослий. Я просто старий чоловік. Нас таких багато, це не залежить від віку. Людина робиться дуже старою, коли повертається на війну. Вона тоді така стара, що страшно уявити. Добре, що матері ніколи не дізнаються, якими старими є їхні діти, коли повертаються на війну. Вони б могли цього не витримати.

— А. Дронь, Гемінґвей нічого не знає

більвійнадіти

Льюїс починає з постановки проблеми, яку він формулює наступним чином: "Якщо Бог благий, то Він хоче зробити Свої твори абсолютно щасливими, а якщо Бог всемогутній, то Він може зробити те, що Він хоче. Однак, Його творіння нещасливі. Тому Бог не досить благий і/або недостатньо могутній. У цьому полягає проблема болю в найпростішій її формі".

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

більБогвсемогутність

Говорячи у своїй книжці 2013 року про страждання, Келлер писав, що «один з головних уроків Біблії полягає в тому, що майже ніхто не зростає духовно чи не знаходить Бога без страждань, без пронизливого болю, що пробуджує нас і відкриває нам очі на різні аспекти життя й наші серця, які ми раніше не бачили».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Бібліябільдуховне

Уже будучи дорослим, я читав наукові статті про дослідження мозку і зрозумів, що в екстремальних умовах людині властиво запам'ятовувати щось приємне, щоб згодом не завдавати собі додаткового болю постійними спогадами про жахливий досвід.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

більдосвіддослідження

Найважчі емоції відчуваєш під час зустрічі переселенців із дітьми. Я ніколи в житті не бачив таких переляканих дітей. Вони вийшли з автобуса разом із мамою. Змучені та втомлені, ніби квітуче життя вийняли з них. Двоє хлопчиків 7 і 13 років та дівчинка 10 років. У руках вони тримали якісь сумки. Озиралися на всі боки. Боялися заговорити. Ми допомогли влаштувати Наталі невеликий побут в Івано-Франківську, що було не так просто. Я дізнався, що Наталя боїться дітям розповісти про загибель батька. Вони були впевнені, що їхній тато, як і раніше, на фронті. Леонід із 2014 року брав участь у бойових діях, тому їм було звично, що батька немає з ними. Я добре пам'ятав Леоніда. І як непросто зараз жити і бачити, у якій ситуації перебуває його сім'я, змушена виживати. Час від часу я намагався дітей чимось порадувати, пригостити морозивом. Хотілося зробити їм приємне, адже вони повинні бачити в житті щось світле і радісне, крім війни, якою їм довелося насититися понад міру. Також я розумів, що одного разу дітям доведеться зіткнутися з реальністю, що їхній тато загинув. Хтось повинен буде їм сказати. Наближалося свято Великодня, і мені спало на думку, що це якраз той самий випадок, коли можна дітям відкрити правду. Свято й усвідомлення воскресіння Христа може послужити більш глибокій розмові. Я попросив дозвіл у Наталії, щоби поговорити з дітьми про загибель їхнього батька. Після богослужіння в церкві ми пішли в кафе. Я замовив їм морозиво. Коли вони розговорилися, я запитав у них: - Діти, а скажіть, що таке Великдень? Вони, звісно, відповіли, як їх навчили в недільній школі. Я уважно вислухав і підхопив нитку їхніх міркувань про воскресіння Ісуса Христа: Знаєте, діти, Бог Отець воскресив на Великдень Свого Сина, і це дає нам обіцянку, що кожну померлу людину Бог також одного разу воскресить. Я бачив, що діти перетворилися на слух, намагаючись мене зрозуміти. Як не було важко, я повідомив їм: Діти, свято Великодня дає особисто вам обіцянку, що ваш тато одного разу теж воскресне... і ви з ним зможете побачитися. Я впевнений, що одного разу Бог — а про це свідчить остання книга Біблії — витре кожну людську сльозу. А отже, нас точно не мучитимуть питання, чому те чи інше сталося з нами на землі.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

Батькобільвеликдень

Ми мусимо рухатися крізь страх і побоювання до сміливості. Ми мусимо рухатися через страждання до душевної сили. Ми мусимо рухатися через біль до мудрості. Та іноді нам зовсім не варто рухатися. Треба просто бути й насолоджуватися тихою радістю перебування у світі, що на часинку зупинився для перепочинку.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

більдушевна силазупинитися

Розуміння та формування середовища має велике значення тому, що ті самі складники, залежно від обставин, можуть спричиняти кардинально різні результати. Поміркуй над оцією аналогією: За дуже високих температур: 2 молекули водню + 1 молекула кисню = пара. За нормальної температури: 2 молекули водню + 1 моле кула кисню вода. За дуже низьких температур: 2 молекули водню + 1 молекула кисню = крига. Пара, вода та крига збудовані з однакових складових елементів, які поєднуються між собою майже в однаковий спосіб, але середовище, у якому вони перебувають, багато в чому зумовлює те, якої форми вони набудуть. Так само й у навчанні: його складові елементи дуже часто бувають однаковими чи схожими та поєднуються майже в однаковий спосіб. Біль невід'ємна складова навчання. Як і розмірковування. За певних умов: біль + розмірковування = прогрес. Нам важко. Ми розмірковуємо. Ми намагаємося знову і стаємо міцнішими. Але за інших обставин: біль + розмірковування = ниття. Ми думаємо про те, як же нам важко, як нам сумно та досадно. І замість зростання ми загрузаємо у скаргах. За зовсім інших умов: біль + розмірковування = пиятика. Нас підкорює нездоланність проблеми, з якою ми зіткнулись, і замість опиратися ми починаємо поводитися так, що це шкодить нам самим.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

більнавчанняобставини

І ось тут, Волкере, ти, напевно, уже почав розуміти, що, хоча я назвав цього листа «Опанування болю», насправді ж у ньому йдеться про різні шляхи опанування себе. Дуже часто світ буває таким, який він є, а не якимось інакшим, і ще частіше він залишатиметься саме таким, а не якимось іншим, і надалі. Попри всі наші найкращі бажання та намагання, ми ніколи не зуміємо подолати несправедливість або ж позбутися трагедій. І ми ніколи по-справжньому не опануємо біль. Але ми здатні, до певної міри, опанувати себе.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

більвнутрішня силаопанування