Льюїс починає з постановки проблеми, яку він формулює наступним чином: "Якщо Бог благий, то Він хоче зробити Свої твори абсолютно щасливими, а якщо Бог всемогутній, то Він може зробити те, що Він хоче. Однак, Його творіння нещасливі. Тому Бог не досить благий і/або недостатньо могутній. У цьому полягає проблема болю в найпростішій її формі".
— А. МакГрат, Введение в христианское богословие
Говорячи у своїй книжці 2013 року про страждання, Келлер писав, що «один з головних уроків Біблії полягає в тому, що майже ніхто не зростає духовно чи не знаходить Бога без страждань, без пронизливого болю, що пробуджує нас і відкриває нам очі на різні аспекти життя й наші серця, які ми раніше не бачили».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Ми мусимо рухатися крізь страх і побоювання до сміливості. Ми мусимо рухатися через страждання до душевної сили. Ми мусимо рухатися через біль до мудрості. Та іноді нам зовсім не варто рухатися. Треба просто бути й насолоджуватися тихою радістю перебування у світі, що на часинку зупинився для перепочинку.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
І ось тут, Волкере, ти, напевно, уже почав розуміти, що, хоча я назвав цього листа «Опанування болю», насправді ж у ньому йдеться про різні шляхи опанування себе. Дуже часто світ буває таким, який він є, а не якимось інакшим, і ще частіше він залишатиметься саме таким, а не якимось іншим, і надалі. Попри всі наші найкращі бажання та намагання, ми ніколи не зуміємо подолати несправедливість або ж позбутися трагедій. І ми ніколи по-справжньому не опануємо біль. Але ми здатні, до певної міри, опанувати себе.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя