Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! Це були зухвалі слова, адже ім'я Боже дозволялося вимовляти вголос тільки первосвященнику і тільки раз на рік у «Святая святих» Єрусалимського храму. А коли людина хрестилася, то думала, що очищається від своїх гріхів, щоб Всевишній її не покарав. Христос закликав людей самим звертатися на ім'я до Свого Творця. Ім'я Боже то Любов. Творець відкрився світу в любові Отця до Сина, і людина, хрестячись Духом Святим, стає причасником цієї любові.

— Д. Таргонський,

Божа присутністьвіравлада

Христос не створював організації й не залишав після Себе головним Петра, як того очікували апостоли. Бог заклав фундамент майбутньої Церкви серед людей, яких єднали любов, розум і свобода. Він став її єдиним та незмінним Главою, невидимо живучи серед людей як душа, хоч і невидима, але дає життя тілу. Христос бажав, щоб люди, які приходили до Його Церкви, мали свою голову на плечах, щоб просвіченим любов'ю серцем відрізняти реальність від ілюзії, а Євангеліє Христове від релігійної про-паганди. Він залишив Себе в людях, які Його полюбили, щоб інші мали до кого звернутися у важку хвилину життя. Він бажав, щоб єдиним знаменом присутності Воскреслого Христа на землі була любов.

— Д. Таргонський,

апостоливіравоскресіння

Мир вам! Як послав Мене Отець, і Я посилаю вас! Промовивши це, Він дихнув на них і сказав: - Прийміть Святого Духа! Кому простите гріхи, будуть прощені їм; кому затримасте, будуть затримані. Бог любив людей і віддав їм всього Себе в Дусі Святому, Який єднав людей з Творцем та одне з одним у вільному союзі Любові. Дух Святий то унікальна та незбагненна сутність особистості, яка відкривається в любові двох рівноправних та незалежних одне від одного істот - Бога та людини. Дух Божий не терпить раболівства і є невичерпним джерелом втіхи для людей. Христос передав цей дар Своїм учням для служіння любові слабкому і грішному людству, щоб вони так само втішали людей, як їх самих втішав Творець"

— Д. Таргонський,

віравтіхадопомога

- Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Мого Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога! Бог залишився Богом, людина залишилася людиною але в стосунках між ними - Син Божий прийшов до Марії такою Людиною, Якою вона Його полюбила Ісусом. Звертаючись до неї, Він вперше назвав апостолів Своїми братами. Бо Бог спочатку втілився, а потім воскрес для того, щоб поріднити людей із їхнім Творцем. Бог залишився Богом, людина залишилася людиною але в стосунках між ними з'явилася любов.

— Д. Таргонський,

апостолиблизкістьБог

То Ти Цар? - Ти сам кажет, що Я Цар. Христос був таким Царем, Який не завойовував народи й не вимагав ні від кого сліпої покори. Він любив людей понад усе та віддав їм усе, що створив, а вони натомість вважали Його головним ворогом, бо вибудували у Божому світі свої порядки й не хотіли їх змінювати. Людей навічно ріднить із Богом й одне з одним добре серце, а не спільна кров.

— Д. Таргонський,

влададоброєдність

Апостоли були дуже різними людьми, між якими існувало багато проти річ. Христос усіх їх любив однаково, але до кожного ставився по-особливому і тим самим беріг від ворожнечі між собою. Любов робить у світі неможливе - поєднує непоєднуване, наповнює бездонну порожнечу душі радістю, знахо дить споріднене у протилежностях. Завдяки любові різні люди доповнюють одне одного і допомагають стати на ноги тим, хто падає долілиць.

— Д. Таргонський,

апостоливзаємодоповненнядружба

Любов ріднить людей із Богом. Людина створена за образом та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого Творця. Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої зграї. Творець вклав у серце людини стремління жити в родині та підтри мувати одне одного: Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої Заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

— Д. Таргонський,

близкістьБог-Любовєдність

Навколо кожного рабина в Юдеї збиралося коло його учнів та прихильників, які дотримувалися поглядів вчителя і поширювали його вчення. З того, який вони мали світогляд, можна було визначити, хто саме був їхнім наставником. Багато хто називав Христа Вчителем (рабином), але ніхто не міг докладно пояснити, в чому саме полягала особливість Його вчення. Христа оточували найрізноманітніші люди з протилежними поглядами, різної статі та соціального походження, і єдине, що об'єднувало все це розмаїття, була любов.

— Д. Таргонський,

вченнявчительєдність

Люди ненавидять своїх рідних і сусідів так само люто, як «ворога народу». Ця ненависть підточує зсередини єдність сім'ї, суспільства, народу і робить їх вразливими до зовнішніх ворогів. Затасна ненависть поступово переплав ляє людину в нелюда. Тож заповіддю, яка благословляє ненавидіти ворогra свого народу, люди почали виправдовувати власну щоденну злобу. Христос владно спростував цю мертву букву священного тексту як Цар, який скасовує старий Закон, щоб натомість дати людям Новий Завіт Любові.

— Д. Таргонський,

єдністьзаконлюбов

Коли сто поклонників збираються разом і кожен із них дивиться на Ісуса Христа, серцем вони ближчі одне до одного, ніж це було би можливо, якби вони своїми зусиллями досягали «єдності», відвертаючи при цьому очі від Бога. Релігія спільноти вдосконалюється, коли стає чистішою особиста релігія кожного з її членів.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

вдосконаленняєдністьІсус

Хтось може побоюватися, що ми надмірно звеличу-ємо особисту релігію, що новозавітне «ми» витісняється егоїстичним «я». Вам ніколи не спадало на думку, що сто піаніно, налаштованих на один і той самий лад, автоматично налаштовані одне на одного? Вони звучать в унісон, бо налаштовані не одне на одного, а на інший стандарт, якому кожне з них повинне відповідати індивідуально. Так само сто поклонників, що зібралися разом, кожен з яких дивиться на Христа, в душі ближчі один до одного, ніж могли б бути, якби прагнули «єдності» та відвели очі від Бога в пошуках тіснішого спілкування. Соціальна релігія стає досконалою, коли очищується релігія особиста. Тіло зміцнюється, коли його члени стають здоровішими. Вся Церква Божа виграє, коли вірні, що її складають, починають шукати кращого та більш піднесеного життя.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богєдністьособисте

Маккваррі стверджує, що доктрина про Трійцю "забезпечує динамічне, а не статичне розуміння Бога". Але як може динамічний Бог одночасно бути стабільним? Роздуми Маккваррі над цим протиріччям приводять його до висновку, що "навіть якби Бог не відкрив нам Свою триєдність, ми все одно мали б сприймати Його подібним чином". Він досліджує динамічну концепцію Бога у рамках християнських поглядів. 1. Батька слід сприймати як "початкове Буття". Під цим ми повинні розуміти "початковий акт чи енергію буття, умова існування чого б там не було, джерелом не тільки всього, що існує, а й того, що могло б існувати". 2. Сина слід сприймати як "виразне Буття". "Споконвічне Буття" потребує самовираження у світі істот, чого воно досягає за допомогою "прояву через виразне Буття". Розділяючи цей підхід, Маккваррі приймає ідею про те, що Син є Словом або Логосом, що діє силою Батька у творінні. Він прямо пов'язує цю форму буття з Ісусом Христом: "Християни вірять, що Буття Отця знаходить вираз насамперед у кінцевому бутті Ісуса". 3. Святий Дух слід сприймати як "сполучне Буття", оскільки "до функцій Святого Духа відносяться збереження, зміцнення і, де це необхідно, відновлення єдності Буття з істотами". Завдання Святого Духа полягає у сприянні досягненню, нових та більш високих рівнів єдності між Богом і світом (між "Істотою" та "істотами", використовуючи термінологію Маккваррі); Він наводить істоти назад до нової та більш плідної єдності зі Істотою, яка спочатку викликала їхнє буття

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

БатькоБогбуття