Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим. Вчитель цінував ці якості й не забороняв йому бути старшим, але внутрішня сила Петра без співчуття та любові могла легко зробити з нього праведного і безжального диктатора. Петро міг багато досягти в житті, залишивши інших учнів далеко позаду, і тоді серед людей першим після Христа був би він. Зрадивши Ісуса, апостол Петро пережив велике розчарування в собі й зрозумів, що він така ж недосконала людина, як й інші. Саме тоді Христос покликав його до пастирського служіння. Після падіння та каяття Петро міг краще зрозуміти тих людей, які падали, щоб допомогти їм. Пастир не був лідером, який ішов попереду стада, він завжди стояв позаду своїх овець, щоб усіх бачити, чистив їхні стайні, вичісував вовну і любив їх, як батько дітей. Після найбільшого падіння в житті Петро вперше серцем почув свого Вчителя і пішов за Ним у житті не тільки тілом, а й душею. Відтепер усі його вчинки були продиктовані не шаленим імпульсом молодості, а тою мудрістю, яка з'являється у людей від усвідомлення своїх помилок.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвірадосвід

Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо. Але Він не збирався використовувати надзвичайні здібності для власного захисту. Після такого простого прояву Божої великодушності дріб'язкова злоба гордих людей, які пов'язали Його як якогось особливо небезпечного злочинця, виглядала ницою і потворною. Коли апостоли зрозуміли, що Христос не збирається боротися і показувати Свою справжню силу, то кинулися врізнобіч і розчинилися у темряві саду. Лиш один учень на ім'я Марк деякий час супроводжував Учителя на віддалі, загорнувшись у покривало на голе тіло, адже ці події заскочили його під час сну. Сторожа швидко помітила переслідувача і спробувала його схопити, але той спритно ухилився і, залишивши у них в руках покривало, голяка дременув геть. І це була гола правда про весь героїзм апостолів.

— Д. Таргонський,

апостоливеликодушністьвипробування

Віра - то боротьба. Якщо люди, всупереч обставинам, не опускають рук і не ставлять на собі хрест, то випробування, які вони переживають в житті, зміцнюють їхні сили і пробуджують надію на Бога.

— Д. Таргонський,

Богборотьбавипробування

Кожен, хто прислухається, почує голос небес. Проте зараз не той час, коли люди охоче відгукуються на за клик почути, адже слухання не є частиною сучасної релігії. Ми перебуваємо на протилежному полюсі із пісо астиною. Сьогодні релігія прийняла жахливу єресь, що шум, розмір, активність і показовість поможуть людині бути ближчою до Бога. Але не впадаймо у відчай. Народу, що опинився посеред бурі останнього великого конфлікту. Бог сказав: «Вгамуйтеся і пізнайте, що Я - Бог!» (Пс. 46:11). Сьогодні Він промовляє ці слова й до нас. Господь постійно повторює це, намагаючись пояснити, що сила й безпека стосунків з Ним — не в шумі, а в тиші.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богголосєресь

Бог поруч, і Він говорить - ці дві істини є основою всіх інших біблійних істин. Без них взагалі не було б жодного духовного відкриття. Бог не написав книгу, щоб передати її через посланця читачам, які без Його допомоги не зможуть її осягнути. Він промовив її і тепер живе у Своїх проголошених словах, знову й знову вимовляючи їх і наділяючи силою, що не зменшується із часом.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богдопомогадуховне відкриття

То чи не краще починати з малого, з того, що набере сили з часом? І чи не час навчитися щодня перебувати в храмі, у Божій присутності? Я повинен зберігати чистоту, щоб Божий спокій, життя, любов і радість могли завдяки моєму служінню благотворно впливати на всіх, хто мене оточує.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

починатиприсутністьсила

«Звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні вія 14:19). Дійсно, Ісус навчав, що Він творив Свої діла, завжди тримаючи внутрішній погляд на Отці. Його сила полягала в тому, що Він постійно дивився на Бога (Іва-на 5:19-21).

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвіраІсус

Слово Боже є стрімким і могутнім. На початку Він промовив до порожнечі, і ніщо зробилося чимось. Хаос почув його і став порядком, темрява почула його і стала світлом. «І сказав Бог... - І сталося так» (Буття 1:9). Ці два вирази-близнюки, як причина і наслідок, зустрічаються впродовж усієї розповіді книги Буття про створення світу. Сказане Богом обумовлює «так», що сталося. «Так» — це мовлене Богом у своєму постійному існуванні.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богголосенергія

Можна сказати, що Августин вважав, що людство народжується з гріховною схильністю як частиною людської природи, зі спадковою схильністю до гріха. Тобто гріх викликає гріх. Стан гріховності породжує індивідуальні гріховні дії. Августин розвиває цю думку, проводячи 3 аналогії: первородний злочин як "хвороба", як "сила" і як "вина".

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Августинвинагріховність

«Глибше покаяння, щиріша довіра, відданіша покора волі Ісуса Христа ось що прокладає шлях, сповнений сили в служінні нашій епосі»

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

довіраІсус Христоспокаяння

У моменті, коли найбільша слабкість стає джерелом наймогутнішої сили. Толкін називав такий поворот евкатастрофою, або «радісною катастрофою, трагедією, що перетворюється на тріумф, жертвою, що втішає, слабкістю, що стає силою, поразкою, що обертається перемогою»."

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

евкатастрофажертваперемога

Пригадую, коли мені було десь 15 років, я читав нарис психолога Ентоні Сторра, у якому він стверджував, що найбільшою і найважливішою була Черчиллева перемога над самим собою. Шо він мав на увазі, так це те, що Черчилль у школі завжди усвідомлював, що є дрібним боязким коротуном, — пригадайте випадок, коли у нього кидають м'ячі від крокету, а він тікає. Тож через силу волі він вирішив побороти власне боягузтво і затинання та стати тим 80-фунтовим слабаком, який, тренуючись із гирями, здобуде тіло Чарльза Атласа¹. А коли підкорено власний страх, аргументує автор, неважко підкорити й усе інше.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

перемогапсихологсила