Ширлі Картер Г'юсон, англіканський абат-бенедиктинець минулого століття, говорив, що, "намагаючись кожну мить свого життя присвячувати служінню Богові, ми маємо пам'ятати, що час очікування або байдикування, як сказали б люди невіруючі, - така ж сама жертва Богові, як годинник молитви або праведної праці. Навіть пуританський Мільтон зрозумів, що служить також той, хто лише стоїть у готовності й чекає". Не дозволяйте дияволу змусити вас поспішати."

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

годинникдияволжертва

У Притч. 19:2 сказано: "Недобре душі без знання, і торопливий ногами оступиться". Ось вам ще один мінус нетерплячості й квапливості спокуси, знайомої не тільки надмірно темпераментним водіям: "Схоже, я заблукав! Що ж робити? Знаю! Додам-но я газку! Подібна безтурботність загрожує небезпекою збитися зі шляху, призначеного для нас Богом. Ми чомусь думаємо, що, хапаючись за все підряд, принесемо добрий плід у служінні Богові, але, як правило, правильним є зворотне. Неквапливе життя дає нам змогу бути уважнішими до Божої присутності та водійства.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

Богквапливістьнебезпека

Венсан де Поль, французький священик сімнадцятого століття, який присвятив себе служінню бідним, сказав: "Квапливий затримує Бога". Хоча темп мого життя свідчить про те, що я переконаний у зворотному. По-моєму, той, хто квапиться, може більше зробити для Бога". Однак Венсан де Поль стверджував, що людина, яка надто поспішає, насправді відстає.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

БогвірадеПоль

Розмірений темп життя Ісуса ще різкіше контрастує з темпом життя двадцять першого століття. Наприклад, не так багато моїх друзів, професійних служителів, чекали свого тридцятиріччя, перш ніж приступити до служіння (див.: Лк. 3:23). І, наскільки мені відомо, жоден із них не передував цій урочистій події сорокаденним постом у пустелі (див.: Лк. 4:1-2). Дух Святий, який спрямовував Ісуса, ніколи не поспішав. Так що ж відбувалося в пустелі, Ісус постив і протистояв диявольським спокусам. Мені здається, що всі спокуси лукавого переслідували єдину мету: спровокувати Ісуса завчасно отримати те, що було обіцяно Йому в призначений Отцем термін. Детальніше про це ми поговоримо в четвертому розділі. Але чи варто дивуватися, що в Господа, для якого "один день, як тисяча років" (2 Пет. 3:8), інше, не таке, як у нас, уявлення про час?

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

БогопізнанняІсус Христоспост

Коли проведені за Біблією години склалися в дні, у мене не залишилося сумнівів, що Ісус був набагато більш терплячим, ніж Його сучасники. Після тридцятирічного очікування перше, що Він зробив, розпочавши служіння, пішов за водійством Духа Святого і на сорок днів пішов у пустелю. Рідні вмовляли Ісуса явити Себе світові: якщо Він хоче бути відомим, але Ісус не піддався на їхні вмовляння (див.: Ін. 7:4-6). Чому Він не поспішав зцілити доньку начальника синагоги, яка помирала (див.: Мк Лазар, який не помер (див.: Ін. 11:1-43)? Здатність Ісуса вибрати відповідний момент часто приводила в подив Його сучасників.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

БібліяБогвчасність

Нам потрібно з більшим розумінням поставитися до тих людей, які не змогли увірувати в Ісуса Христа через немічне свідчення Церкви. Багато в чому з того, що відбувається сьогодні в нашому світі, може бути набагато більше нашої провини, ніж ми хочемо це визнати.

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

відповідальністьІсус Христослюдина

Уважно вивчаючи істини, ви неодноразово переконаєтеся в тому, що головне для Бога - це озброєння знаннями для служіння. Ми ж часто зміщуємо акцент на виклад і тлумачення матеріалу.

— Б. Уилкинсон, Семь законов учащегося

БогопізнанняБожа працявиховання

Інформація запам'ятовується набагато успішніше в тому разі, якщо учень повністю її розуміє!

— Б. Уилкинсон, Семь законов учащегося

Богопізнаннядалекоглядністьефективність

Пастор може повірити, ніби в ньому співіснують дві різні особистості: приватна особа вдома і публічна людина за кафедрою. Павло вважав би таку позицію щодо пасторів і служіння вельми небезпечною єрессю. Тому, розповідаючи про якості пресвітерів, він радить насамперед зазирнути до пасторського дому. Якщо пресвітер не в змозі до пуття розпоряджатися у своєму домі, як зможе він вести за собою місцеву громаду віруючих, довірену його піклуванню?

— П. Трипп, Опасное призвание

далекоглядністьдуховністьзрілість

Їхнє життя з Ісусом можна порівняти з сімейним життям чоловіків, які добре забезпечують своїх дружин, а от часу на стосунки (які лише з великою натяжкою можна було б назвати сердечними) у них майже не залишається. Вони добре забезпечують, але погано люблять.

— П. Трипп, Опасное призвание

адекватністьдуховністьзрілість

Пам'ятаю, того ж дня хтось запитав мене, що я читаю, коли поклоняюся Богові наодинці. Саме відповідаючи на це запитання, я усвідомив, що жодного усамітненого поклоніння Богові в мене сьогодні не було, а була просто чергова можливість підготуватися до конференції.

— П. Трипп, Опасное призвание

Богошуканнядуховністьзріст

Пастори, які вважають себе успішними, не схильні до командної роботи і ставляться до надання службових повноважень іншим, як до справи пустої і марної. Про себе вони думають: "З якого дива я маю доручати іншому те, що можу набагато краще зробити сам?" Пасторська гординя здатна підім'яти під себе і спільне служіння, і основоположне служіння Тіла Христового.

— П. Трипп, Опасное призвание

гордістьдуховністьзрілість