Кожної різдвяної пори нас, мабуть, пригощають проповідями й дослідженнями з погляду мало не кожного з цих персонажів. І все ж, існує один помітний виняток: дивно, але мало хто з нас міркував над Різдвом із погляду Ісуса. Послання до євреїв дає нам можливість поглянути саме на Його думку. В Євр. 10:5-6 автор пише: Тому-то, входячи в світ, Він говорить: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав». Ці слова, що їх Ісус цитує із Псалма 39, так само підходять тільки Йому, і нікому іншому, як кришталевий черевичок підходив тільки на ногу Попелюшки.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ЄвреївжертваІсус

Присутність і прояв Присутності - це не одне й те саме. Може бути одне без іншого. Бог є тут, коли ми цього зовсім не усвідомлюємо. Він проявляється лише коли і якщо ми усвідомлюємо Його Присутність. З нашого боку має бути відданість Божому Духові, бо Його робота саме й полягає в тому, щоб показати нам Отця і Сина. Якщо ми співпрацюватимемо з Ним у люблячому послуху, Бог об'явить нам Себе, і це об'явлення становитиме різницю між номінальним християнським життям і життям, осяяним світлом Його Лиця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогДухоб'явлення

Ісус зробив для нас те, чого не змогли зробити ми, невідступно дотримуючись заповідей. У будь-якій іншій релігії Бог зобов'язується благословити нас в обмін на наш послух. Але в християнстві Ісус уже зробив це за нас, тож ми зобов'язані Йому всім. Ця благодать гнівить старшого брата.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Благодатьбратзаповіді

Через віру в Христа ми бачимо красу Христа й щиро вмотивовані підкорятися Його законам. Ми підкоряємося не тому, що боїмося наслідків гріха. Ми не бажаємо засмучувати нашого любого Спасителя. «Саме ваша доброчинність робить вас нещасними, - казав Келлер. Саме ваша доброчинність — корінь усіх негараздів. І ваша самоправедність. Вона причина расизму й класової дискримінації. Причина, з якої розпадаються сім'ї».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

вірадоброчинністьлюбов

Іншими словами, Бог вибрав Авраама, щоб створити народ, який у своєму моральному житті стане відображенням Божого характеру. Лише в такому разі виконання Божої місії стає можливим благословити всі народи. Стає більш зрозумілим зв'язок між обранням Авраама заради благословення інших та його особистим послухом Богу.

— К. Райт, Миссия Бога

Авраамблагословеннявибір

Таким чином, місія, представлена ​​у Великому дорученні, є відображенням нового заповіту. Місія – це неминучий наказ, заснований на володарювання нашого царя - Христа. Це завдання передбачає створення серед народів громад, які живуть у послуху завіту з Христом. Це стає можливим завдяки обітниці заповіту постійної присутності Христа серед своїх учнів.

— К. Райт, Миссия Бога

велике дорученнязавітмісія

Не завжди місія має починатися з проповіді євангелії. Однак місія, яка не включає проповідування Слова і Христа розп'ятого, заклик до покаяння, до віри у послуху не може вважатися повноцінною. Це вже не всеосяжна місія Бога.

— К. Райт, Миссия Бога

віравсеосяжна місіяєвангелія

Отже, Павло бачить в Авраамі зразок поведінки не тільки для Ізраїлю в контексті заповіту з Богом (як уважали всі юдеї), але й для всіх народів, які успадковують у ньому благословення. Цей подвійний сенс можна узагальнити таким чином: за допомогою благої звістки про Ісуса Христа народи знайдуть благословення через апостольське місіонерське служіння Павла; через віру і послух вони увійдуть у це благословення, або, як сказано в Авраамовій обітниці, «благословляться».

— К. Райт, Миссия Бога

Авраамблагословеннявіра

У всьому цьому Ізраїль покликаний наслідувати приклад Авраама, наслідуючи його віру і послух. Таким чином, благословення заповіту включає пізнання єдиного живого і істинного Бога (через одкровення його імені, Яхве) і готовність до любові та послуху, щоб благословення не вичерпалося (Втор. 4, 32-40).

— К. Райт, Миссия Бога

Авраамблагословеннявіра

Отже, відповідаючи питанням: що є інші боги – бісів це чи справа рук людських - можна стверджувати і те, й інше іноді одночасно. Останнє твердження містить у собі важливішу богословську істину та небезпечніший обман. Людям не потрібен був диявол, щоб навчити їх ідолопоклонству. Відмовившись від послуху живому Богу, ми знайшли своїх богів як у Божому творінні, так і в глибинах своєї уяви. У цьому ми досягли досконалості, і диявол радо заохочує нас у цьому мистецтві.

— К. Райт, Миссия Бога

богидияволідолопоклонство

У Старому Завіті місіонерство було доцентровим, спрямованим ззовні до центру. Бог закликав Ізраїль до послуху, щоб зробити його громадою, яка являла б Божу славу навколишнім народам (Втор. 4:6-8). Спостерігаючи за ним, навколишні народи могли «прийти і поклонитися» Богові. Але в Новому Заповіті місіонерство стає відцентровим, спрямованим від центру назовні. Народ Божий посланий у світ проповідувати Євангеліє (Мф. 28:18-20; Дії 1, 2). Вавилонський полон і місія Йони слугували передвістям такої зміни в майбутньому.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Євангелієзмінаізраїль