Афанасій вказував, що якщо, як стверджував Арій, Христос не був повністю Богом, то з цього випливає низка руйнівних висновків. По-перше, Бог не зміг би таким чином спокутувати людство, оскільки одна істота не може викупити іншу. По-друге, з цього слід було б, що вся християнська Церква винна в ідолопоклонстві, оскільки всі християни регулярно поклонялися і молилися Ісусу Христу.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АрійАфанасійБог

Коли культура відвертається від своєї мети - прославляти Бога, - виникає ідолопоклонство.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Богідолопоклонствокультура

Бог з покоління в покоління, з віку в століття, протягом усього біблійного оповідання глибоко стурбований соціальними проблемами: продажністю суддів, утиском бідних, зловживанням владою, експлуатацією праці незахищених верств населення і т.д. у наріканнях псалмоспівців найчастіше ми чуємо саме про ці проблеми (поряд з ідолопоклонством).

— К. Райт, Миссия Бога

біднівладаексплуатація

Оскільки мета місії Бога – відродження творіння у всій повноті первісного задуму на славу самого Бога і заради нашої насолоди благословеннями, які він приготував для нас, Бог веде війну з усіма формами ідолопоклонства, закликаючи нас вступити в битву разом із ним.

— К. Райт, Миссия Бога

Богвідродженнявійна

Очевидно, Павло набагато рішучіше засуджував ідолопоклонство в настановах тим, хто був уже від нього позбавлений, ніж у публічному благовісті серед язичників, які все ще віддані ідолопоклонству.

— К. Райт, Миссия Бога

благовістявідданістьзасудження

Послання до Римлян, написане християнам, виділяє тему Божого гніву. У Книзі Дій проповіді, звернені до язичників, підкреслюють щедрість Бога, його турботу та терпіння. Обидві книги, проте, нагадують читачам про майбутній Божий суд. У Посланні ідолопоклонство по суті зображується як повстання проти Бога і замовчування істини. У Діях воно представлене як невігластво. Послання загострює увагу на безбожності, що породжується ідолопоклонством. У Діях воно названо «хибним». У Посланні йдеться про збочене мислення ідолопоклонників. Дії вказують, наскільки воно безглуздо при близькому розгляді. Павло викривав «брехливість» ідолопоклонства в очах своїх читачів-християн, але не хулив Артеміду перед язичниками, що поклонялися їй.

— К. Райт, Миссия Бога

безбожністьБоггнів

Божа любов, якою продиктована його місія, виганяє ідолопоклонство. З одного боку, Бог чинить опір ідолопоклонству, тому що воно применшує по праву належну йому славу. Ревність Бога про свою честь і чистоту свого імені є однією з найважливіших тем Писання. Але, з іншого боку, його війну з богами, створеними руками людини (і всім, що вони уособлюють), можна розглядати як прояв її любові та милості до нас і до всього творіння. Божественна ревнощі є одним з основних проявів Божої любові. Саме тому, що Бог бажає нам добра, він ненавидить зло, яке несе із собою ідолопоклонство. Його війна з богами ведеться заради нашого блага так само, як і заради його слави. Ось чому ідолопоклонство представлене в Біблії як один із найтяжчих гріхів, про що свідчать перші дві із Десяти заповідей. Воно не тільки викрадає Божу славу, але й перешкоджає виявленню його любові до любові, яка бажає блага всього Божого творіння. Отже, ідолопоклонство протистоїть божественній сутності Бога, бо «Бог є любов».

— К. Райт, Миссия Бога

Богзаповідіідолопоклонство

Люди, як і всі інші творіння, - справа рук Бога (Пс. 137, 8; 138, 13-15). Але ми, єдині з Божих створінь, були поставлені «владою над ділами рук Твоїх» (Пс. 8, 7-9). Ця думка вражає, якщо задуматися про безмежну широту небес, які теж «справа Твоїх пальців» (Пс. 8, 4). Тим гірше усвідомлювати абсурдність ситуації, коли людина, створена Богом, щоб керувати іншими Божими створіннями, вважає за краще поклонятися виробам своїх власних рук (Пс. 113, 12). Поза всяким сумнівом, ідолопоклонство спотворює, применшує та послаблює нашу людяність.

— К. Райт, Миссия Бога

Богвладагідність

Ідолопоклонство скидає з престолу Бога і зводить на престол творіння. Це спроба обмежити, применшити і підкорити собі Бога, відмовляючись визнавати його авторитет, стримуючи його силу чи маніпулюючи нею у своїх інтересах. У той самий час, хоч як це парадоксально, ідолопоклонство підносить творіння (чи то природа землі і небес, створені духи, плоди наших зусиль чи уяви). Творі приписується сила, якою володіє тільки Бог: воно стає священним предметом поклоніння, що містить сенс життя. Відбувається радикальний переворот: Бог, що заслуговує на поклоніння, перетворюється на слугу, а творіння, яке ми покликані використовувати і благословляти, стає об'єктом нашого поклоніння.

— К. Райт, Миссия Бога

авторитетБогідолопоклонство

Отже, в основі всіх форм ідолопоклонства лежить заперечення людиною доброти Бога та її верховного морального авторитету.

— К. Райт, Миссия Бога

авторитетБогдоброта

«Адам став як один із Нас, знаючи добро і зло» (Бут. 3, 22). Бог підтверджує, що люди порушили кордон між Творцем та творінням. Вони не стали як боги, але вважали за краще діяти, ніби вони ними були, - самостійно вирішуючи, що вважати добром, а що злом. У цьому полягає корінь всіх інших форм ідолопоклонства: ми обожнюємо свої здібності, перетворюючи на богів себе, свої рішення та його наслідки.

— К. Райт, Миссия Бога

Адамбогидобро

Отже, відповідаючи питанням: що є інші боги – бісів це чи справа рук людських - можна стверджувати і те, й інше іноді одночасно. Останнє твердження містить у собі важливішу богословську істину та небезпечніший обман. Людям не потрібен був диявол, щоб навчити їх ідолопоклонству. Відмовившись від послуху живому Богу, ми знайшли своїх богів як у Божому творінні, так і в глибинах своєї уяви. У цьому ми досягли досконалості, і диявол радо заохочує нас у цьому мистецтві.

— К. Райт, Миссия Бога

богидияволідолопоклонство