Не треба вважати, що людина, цілком і добровільно віддаючи себе Богу, втрачає частину своєї людськості. Це зовсім не так. Посвята себе Богу не призводить людину до деградації особистості; навпаки, той, хто цілковито віддався Йому, знаходить своє справжнє покликання як створений за образом і подобою свого Творця.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Боглюдськостіобраз

Ми наполягаємо на власних спробах модифікувати Бога, щоб наблизити Його до нашого образу.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Боглюдинамодифікація

Створені за образом Божим, ми навряд чи вважатимемо дивним знову прийняти Бога як наше все. Він був нашою первинною оселею, і наші серця не можуть не відчувати себе вдома, коли знову входять у цю давню і прекрасну обитель.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богдімобраз

Нехай ніхто не думає, що дещо втратить людської гідності, добровільно віддавши всього себе Богові. Цим він не принижує себе як людину, а навпаки знаходить своє належне місце високої честі як створений за образом свого Творця. Його глибока ганьба полягала в його моральному занепаді, в неприродній узурпації місця Бога. Його гідність буде доведена, коли він поверне вкрадений трон. Вивищуючи Бога понад усім, він знаходить підтрим-ку своєї найвищої честі.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богвивищеннягідність

Ми з вами в мініатюрі (за винятком наших гріхів) являємо те, чим Бог є у повномасштабному сенсі. Створені за Його образом і подобою, ми несемо в собі здатність пізнавати Його. Але через гріхи нам бракує на це сил. У той момент, коли Дух пробуджує нас до життя у відродженні, все наше єство відчуває свою спорідненість із Богом і, визнаючи її, шаленіє від радості. Це народження згори, без якого не можна побачити Царства Божого. Однак це лише початок, бо відтепер розпочинається славна гонитва, щасливе дослідження серцем безмежних Божих скарбів. Ось де ми починаємо, кажу я, але ніхто ще не дослідив, де ми зупинимося, бо приголомшливі й таємничі глибини Триєдиного Бога не мають ані межі, ані кінця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвідродженняДух

Афанасій Великий навчав, що Бог створив людей на образ Божий, наділивши людство здібністю, якої не мали інші істоти — здатністю брати участь у житті Божому.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АфанасійБогжиття

Почувши, що Льюїс ототожнював Аслана з Христом, вона ніяк не могла вкласти це в голові. «Христос, про якого мені розповідали, був блідим і нудним, — розказала Кеті, а Аслан яскравим і сповненим життя».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

АсланвіраКеті

Поняття rāda відрізняється більшим. Воно, безумовно, описує роль та функцію людей, яка довірена лише їм, – функція верховенства чи здійснення панування. Здається, що тут Бог делегує людям власну царську владу над усім творінням. Зазвичай звертали увагу, що царі та імператори в давнину (і навіть диктатори сучасності) встановлювали власні образи у віддалених куточках своїх володінь, щоб позначити своє панування над територією та її народом. Образ представляв владу справжнього царя. Так само Бог вводить людей у ​​створений світ як образ влади, яка, зрештою, належить Богу, творцю і господареві землі.

— К. Райт, Миссия Бога

rādaБогвлада

Будете, як боги, які знають добро і зло», обіцяє змій, підштовхуючи людей порушити встановлені Богом кордони (Бут. 3, 5). Що може бути логічніше і природніше для істоти, створеної на образ Божий, ніж бажання бути схожими на Бога? Ключ до спокуси міститься в другій фразі: «знають добро і зло», тобто морально незалежні, Іншими словами, змій пообіцяв (а люди, відмовившись коритися Богу, охоче прийняли) не просто здатність відрізняти добро від зла, як необхідну умову моральної свободи чи здатності робити моральний вибір, а й право вирішувати, що вважати добром і злом особисто собі. Тільки Бог за своєю великою добротою може визначати міру добра і зла. Але люди, намагаючись самостійно вирішувати, що саме ми вважаємо добром чи злом, присвоїли собі виняткове право Бога.

— К. Райт, Миссия Бога

добре і злоіскушеннякордони

Міський місіонер Білл Кріспін пояснює чому. Білл одного разу сказав мені: «У сільській місцевості рослин більше, ніж людей; у місті людей більше, ніж рослин. І якщо Бог любить людей сильніше, ніж рослини, Він любить місто сильніше, ніж село». Мені здається, що це залізна богословська логіка. Апогеєм творіння було створення чоловіка і жінки за образом Божим (Бут. 1:26, 27). Виходить, багатолюдні міста до країв заповнені тими, кого Бог вважає найпрекраснішою частиною Свого творіння. Як ми зазначали вище, у містах більше образу Божого на метр квадратний, ніж у будь-якому іншому місці на Землі.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богбогослов'ялюбов

Такий відгук викликав у Іони обурення, і Бог викрив пророка в нестачі співчуття до загиблих жителів Ніневії. Послухайте Божий аргумент: Тоді сказав Господь: «Тоді ти шкодуєш про рослину, над якою ти не працював і якої не ростив, що однієї ночі виросла, а одної ночі пропала, чи мені не шкодувати про Ніневію, місто велике, де є понад сто двадцять тисяч людей, які не вміють відрізнити праву руку від лівої, та багато худоби»? (Іоан. 4:10, 11) Тут Бог вказує на значущість міста, ґрунтуючись тільки лише на кількості городян. Він каже: «Як ти можеш, бачачи так багато людей, що гинуть, не відчувати співчуття?» Це і є головний аргумент значущості міста в наші дні. Його можна назвати інтуїтивним аргументом на користь міста. Божі «щедроти... на всіх справах Його» (Пс. 144:9), але з усіх творінь Божих людина посідає особливе становище в Його серці, бо створена за Його подобою (Бут. 9:6; Як. 3:9). У містах, цілком буквально, більше образу Божого на метр квадратний, ніж у будь-якому іншому місці на Землі. Як можна не тягнутися до таких мас людей, якщо нас турбує те саме, що й Бога?

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богзначущістьлюди

У містах більше образу Божого на метр квадратний, ніж у будь-якому іншому місці на Землі.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Божийземляквадратний