Бог має дуже незвичайне ангельське терпіння. Це означає: Він залишається добрим не тільки тоді, коли ми добрі. Ні, бо інакше Його любов до нас припинилася б у момент нашого переходу з молочної суміші на вівсяну кашу. Він залишається добрим і тоді, коли ми з дитячої машинки пересідаємо на велосипед, з велосипеда на мопед, з мопеда на Harley, а з Harley у тюремну камеру. Він завжди залишається добрим. Він добрий не тільки тоді, коли ми переживаємо свою доблесну фазу, але й тоді, коли ми з болем вилуплюємося з яєчної шкаралупи, будуємо з себе мачо, показуємо своє невдоволення, люто боремося за своє місце під сонцем, коли шукаємо своє єдине кохання к багатьох постелях, стаємо винними, падаємо в прірву або приймаємо абсолютно безглузді рішення

— Й. Мюллер, Исповедь мошенника или как я стал богатым

ангелбільБог

Використовуючи влучне означення Стіва МакКлатчі у його книзі «Вирішуй», я з'ясував для себе, що писання - це моє головне «Збагачуюче завдання»: воно дає тривалі результати, визначає продуктивність мого життя, а також продукує відчуття досягнення та прогресу. На відміну від цього, завдання для «запобігання болю» - це ті завдання, які не настільки приємні, проте вони запобігають появі болю і проблем у моєму житті (це оплата рахунків, обробка електронної пошти, відвідування різних заходів, зустрічі тощо). Ми повинні зробити пріоритетними завдання, які нас збагачують, тому що вони відновлюють наші резерви, а також тому, що завдання із запобігання проблем постійно повторюються. Послуговуючись висловленими МакКлатчі ідеями, нам потрібно відмовитися жити в режимі "виживання мозку", націлишившись на виконання завдань, що збагачують і заряджають нас.

— Д. Мюррей, ReSet. Життя благодаті в умовах вигорання

більзавданнязапобігання

Коли близька людина страждає, то люди схильні реагувати на це звичними способами. Вони або відступають на безпечну відстань, або беруться повчати того, хто страждає, або перенаправляють його до інших. Ми намагаємося відгородитися від людини зі змученою душею, немов від прокаженого. При цьому ми з готовністю вимовляємо слова, що звучать дуже по-християнськи. Наприклад, ми впевнено говоримо: "Бог поруч із тобою завжди, навіть у часи скорботи". Або резонно запитуємо: "Згадай, як нещодавно тобі допомогло Слово Боже". Або переконуємо: "Даремно ти так засмучуєшся. Ти занадто мучиш себе. У твоєму житті багато хорошого". Ці слова нічого не дають нашим власним серцям, але ми чомусь думаємо, що вони втішать інших. А насправді такі фрази дають нам змогу швидше закінчити тяжку розмову з "хворим", і з полегшенням повернутися до більш "здорових" людей.

— Л. Крабб, Целительная сила общения

більблизька людинавтіха

Цей світ не довіряє Богові, вибудовує захисні бастіони і заперечує біль. Господь ніколи не проникає в похмурі куточки людської душі з безтіньовим освітленням і скальпелем, щоб видалити все зіпсоване. Бог входить із чудовим м'яким світлом і... посмішкою. Він хоче, щоб ми побачили, що навіть на найнепривабливішу наготу Він дивиться з любов'ю.

— Л. Крабб, Целительная сила общения

більБогдоброзичливість

Коли ти визнаєш свій біль і дозволяєш собі його відчувати, то починаєш бачити його таким, який він є, і тоді ти вже маєш справу з чимось предметним, чітким і зрозумілим.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

більвизнаннявідчуття

Кітамори, наприклад, виділяє способи якими Батько і Син страждають. "Бог Отець, Який приховав Себе у смерті Бога Сина, є Богом у болі. Тому, біль Бога не просто біль Бога Сина чи Бога Отця, але біль двох Особ, які по суті єдині".

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

більБогєдність

Усе, що насправді можна сказати про цей біль, підсумував Сенека: «Доля веде охочих і тягне неохочих».

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

Cенекабільвислів