Нотатки, цитати, історії

Тільки зважаючи на темряву цього світу, ми ще більше готові тішитися центральним посланням різдвяної пори: у світ прийшло правдиве світло. І це світло не є філософією, політичною ідеологією, почуттям чи концепцією. Це світло є особою - Ісусом Христом.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

істинаІсуспослання

У Храм Різдва Христового, що у Вифлеємі, неможливо зайти просто так. Двері занадто низькі. Якщо хочете потрапити в місце, яке символізує народження Господа Ісуса, то зробити це можна лише одним способом: нагнутися, схилитися і стати на коліна. Це чудова картина того, як слід приходити до Ісуса, і як потрібно йти та розповідати про Нього.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

ВифлеємІсуспоклоніння

Історики І та ІІ століть не мали жодних сумнівів щодо реальності Ісуса. Тацит, римський історик, який писав на початку ІІ століття, зовсім не був зацікавлений у підтримці заяв щодо Христа, проте мав тверде переконання у тому, що Ісус не був міфологічною постаттю. Йосип Флавій, єврейський історик, який писав у 93 році, підтвердив той факт, що Ісусові послідовники проголошували Його життя, смерть і воскресіння. Суть така: коли ми читаємо про те, що Марія поклала свого первістка в ясла, то вона насправді це зробила. Коли ми читаємо, що Дитина, яку вона народила, була зачата через силу Духа Святого, то так і було.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

воскресінняДухСвятийІсторики

Називати себе християнином, якщо життя не змінилося, а глибоке розуміння Ісуса відсутнє, — означає призивати Його Ім'я надаремно.

— А. Бегг, Ой, радуйся, земле

відповідальністьвіражиття

Уся суть у мотивації. Якщо людина прославляє Господа Бога у своєму серці, то її дії будуть приємними Йому. Завдяки Ісусу Христу вчинки такої людини є добрими для Бога. Саме її життя стає духовним, а весь світ святинею. Попри буденність життя такої людини, воно стає для неї богослужінням, а посеред простої праці вона чує голос серафима, що промовляє: «Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля сповнена Його славою!» (Іс. 6:3)

— Е. Тозер, Прагнення Бога

добрі вчинкидуховне життяІсус

У Новому Завіті ми не знаходимо аргументів на користь протиставлення духовного і світського у нашому житті. Звільнення від цієї дилеми лежить у досконалому розумінні християнської істини. Нашим бездоганним прикладом є сам Господь Ісус Христос. Його життя не було розділеним. Від народження до смерті на хресті Він жив на землі в присутності Свого Отця, без розфокусування. Ісус присвятив Себе Богу, і Той прийняв жертву Його життя. «Я завжди роблю те, що Йому до вподоби» (Ів. 8:29) — так Ісус стисло охарактеризував Своє буття, кажучи про Отця.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

духовнежиттяІсус

Нам продають книжки, одяг і косметику, постійно підігріваючи бажання вдавати із себе когось, ким ми не є. Удаваність це прокляття, яке відпадає тієї миті, коли ми схиляємося на коліна до ніг Ісуса й підкорюємося Його лагідності. І після цього нам стає байдуже, що про нас думають люди, головне, щоб нами був задоволений Бог. Найважливішим для нас стає те, ким ми насправді є, а те, як нас сприймають інші, посідає найнижчі щаблі наших інтересів.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

БогІсуслагідність

Тому цілісна людина повинна прийняти рішення прославляти Бога у своєму житті, навіть якщо серце ще не відчуває справжнього задоволення від цього рішення.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богзадоволеннялюдина

У своєму прагненні до Бога завжди пам'ятаймо, що в Нього теж є прагнення, і воно спрямоване на людей або, якщо казати конкретніше, на тих із них, хто ухвалив тверде рішення понад усе звеличувати Його. Для Нього вони дорогоцінніші за всі багатства землі й океанів. У них Бог знаходить тих, кому може продемонструвати Свою надзвичайну ласку й любов у Христі Ісусі. З ними й для них Бог може діяти безперешкодно відповідно до того, ким Він є.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богзвеличенняласка

«Лише тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я», сказав колись Бог священнику народу Ізраїлю, і цей прадавній закон Божого Царства є актуальним донині.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

актуальністьБогзакон

Не треба вважати, що людина, цілком і добровільно віддаючи себе Богу, втрачає частину своєї людськості. Це зовсім не так. Посвята себе Богу не призводить людину до деградації особистості; навпаки, той, хто цілковито віддався Йому, знаходить своє справжнє покликання як створений за образом і подобою свого Творця.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Боглюдськостіобраз

Отже, почнімо з Бога. Він є основою всього, понад усе й перед усім. Бог є першим номером, найвищим за рангом і становищем, гідним звеличення й шани. Як са модостатній і всесильний, Він створив всесвіт, що функ ціонує завдяки Йому й для Нього. «Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу, адже Ти створив усе, і завдяки Твоїй волі все постало і було ство рене!» (Об. 4:11).

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богвсесвітвсесильний