Нотатки, цитати, історії

То Ти Цар? - Ти сам кажет, що Я Цар. Христос був таким Царем, Який не завойовував народи й не вимагав ні від кого сліпої покори. Він любив людей понад усе та віддав їм усе, що створив, а вони натомість вважали Його головним ворогом, бо вибудували у Божому світі свої порядки й не хотіли їх змінювати. Людей навічно ріднить із Богом й одне з одним добре серце, а не спільна кров.

— Д. Таргонський,

влададоброєдність

Поки Ірод намагався розговорити Христа, первосвященники та книжники завзято звинувачували Його у всіх можливих і неможливих гріхах. Але Ірод на те не зважав. Достатньо розважившись глумом та знущаннями над Христом, він одягнув Його у світлий одяг і відіслав назад до Пилата. Такий одяг у римлян називався кандида вибілена у крейді римська білосніжна тога, яку одягали кандидати на державну посаду в Римській імперії. Біла тога символізувала чистоту намірів людини. В очах Ірода Христос був чистий від того, в чому Його звинувачували юдейські начальники. Понтій Пилат оцінив витончений жарт Ірода, зрозумівши, що вони були однодумцями у цій справі. З того дня затяті вороги стали друзями.

— Д. Таргонський,

владаглумзвинувачення

У Христа не було таємного кола обраних. Він усіх людей любив однаково і зі всіма в повноті ділився Любов'ю та Словом. Ісус не створював оригінального вчення, а розкривав перед людьми вічні істини, які були знайомі всім, незалежно від віку, освіти, національності та суспільного становища. Він не навчав людей чогось іншого, чого не було в Писанні, а просто і доступно розтлумачував різні сенси життя.

— Д. Таргонський,

відкритістьвічні цінностідоступність Бога

Замість того, щоб усвідомити свою помилку або просто поплакати, або помешало на душі, Юда сухо обмірковував ситуацію. Замість людей, яким можна було б відкрити душу, він зосередився на єдиній «рятівній думці про смерть. Ця страшна думка давала відчуття лукавого спокою і впевненості. Юда дійшов слиного висновку, що перспектив більше немає, всі засоби використано, а можливості перекрито. Він подумав: «Петро мене точно вбе коли побачить. Люди, що тепер ганьблять Ісуса на Хресті, впізнають так само розіпнуть. Але я не допущу, щоб наді мною насміхалися, я не терпітиму приниження!». Отже, Юда знайшов єдиний вихід піти й повіситися. Христос любив Юду. Він терпляче чекав його, навіть коли потім висів на хресті, але не дочекався. Після того, як Юда повісився, Ісус віддав Свій Дух Богу. Творець був вірний до останнього подиху Своїй великій любові до Юди.

— Д. Таргонський,

вибірвідчайвірність Бога

Христос спершу повернувся до раба і зцілив його вухо. Але Він не збирався використовувати надзвичайні здібності для власного захисту. Після такого простого прояву Божої великодушності дріб'язкова злоба гордих людей, які пов'язали Його як якогось особливо небезпечного злочинця, виглядала ницою і потворною. Коли апостоли зрозуміли, що Христос не збирається боротися і показувати Свою справжню силу, то кинулися врізнобіч і розчинилися у темряві саду. Лиш один учень на ім'я Марк деякий час супроводжував Учителя на віддалі, загорнувшись у покривало на голе тіло, адже ці події заскочили його під час сну. Сторожа швидко помітила переслідувача і спробувала його схопити, але той спритно ухилився і, залишивши у них в руках покривало, голяка дременув геть. І це була гола правда про весь героїзм апостолів.

— Д. Таргонський,

апостоливеликодушністьвипробування

Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. Христос уже змирився з тим, що не зможе оминути смерті. Але Творцю було нестерпно важко пити гірку чашу людської зради, злоби та іронії з рук Свого улюбленого творіння. Адже Його чиста душа не мала в собі ані найменшої краплі ненависті і на злобу могла відповідати тільки співчуттям. Більшого болю, ніж Христос, не зазнавав ніхто у світі.

— Д. Таргонський,

більволя Отцяжертовність

Ніхто з людей так не боявся смерті, як Христос, бо Він найсильніше любив життя. Ніхто, крім Христа, так не сумував за людьми, бо Він плекав до них безмежну любов. Хоч Ісус боявся смерті, але не плазував перед нею, бо не мав у серці навіть тіні злоби. Бог жив для людей, і Йому нестерпно важко було приймати чашу страж дань із їхніх рук, але Він не мав іншого шляху, бо таким був їхній вибір.

— Д. Таргонський,

вірність людямжертовністьжиття

Христос хотів помолитися наодинці. Ні спільна, ні особиста молитва не могли врятувати Його від смерті, а учнів від зради, але допомагали гідно пройти майбутні випробування. Христос відчував наближення смерті й потребував підтримки близьких людей. Він узяв із Собою улюблених учнів - Петра, Якова та Івана і віддалився з ними від гурту апостолів. Залишившись наодинці з найближчими людьми, у страшенному сум'ятті та смутку Ісус відкрився перед ними: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною! Христос не просив у людей допомоги, але як людина потребував їхньої присутності. Учні не розуміли, що діялося з Христом, адже ніколи Його таким не бачили. Фанатично віддані своєму Вчителю, вони не йняли віри, що Він може бути таким слабким та вразливим. Побачивши, що учні Його не розуміють, Ісус не бажав їх більше засмучувати. Він пройшов трохи далі, упав долілиць і на самоті почав молився Своєму Отцю: - Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!

— Д. Таргонський,

випробуваннядовіралюдська вразливість

Апостоли були дуже різними людьми, між якими існувало багато проти річ. Христос усіх їх любив однаково, але до кожного ставився по-особливому і тим самим беріг від ворожнечі між собою. Любов робить у світі неможливе - поєднує непоєднуване, наповнює бездонну порожнечу душі радістю, знахо дить споріднене у протилежностях. Завдяки любові різні люди доповнюють одне одного і допомагають стати на ноги тим, хто падає долілиць.

— Д. Таргонський,

апостоливзаємодоповненнядружба

Учні прив'язалися до Вчителя душею, їм було достатньо просто бути поряд з Ним, тому звістка про відхід Ісуса їх дуже засмутила. Христос розумів, що апостоли не могли завжди думати Иого головою, жити Його життям, повторювати Його вчинки. Він хотів, щоб учні мислили самостійно й самі обирали добро, тому ненадовго їх залишав. Та без підтримки апостолам було б важко не зійти з того шляху, на який їх вів Христос, тож Він пообіцяв повернутися Своїм Духом, щоб підтримувати та допомагати. Цим Духом Він загоїть їхні душевні рани від непоправних втрат, тому що він - Утішителы - Але Я істину вам кажу: краще для вас, щоб я пішов. Бо якщо я не піду, то Утішитель не прийде до вас.

— Д. Таргонський,

вірністьвчительдобро

Любов ріднить людей із Богом. Людина створена за образом та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого та подобою Бога-Любові, тому вона не від цього світу, а плоть від плоті свого Творця. Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої зграї. Творець вклав у серце людини стремління жити в родині та підтри мувати одне одного: Люди почуваються у світі одинокими, бо не можуть жити за законами дикої Заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

— Д. Таргонський,

близкістьБог-Любовєдність

Бог був у апостолів перед очима і виявився набагато простішим, ніж вони Його уявляли. Люди придумували собі різних ідолів Бога, тому неспроможні були побачити свого Творця у Христі: Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, Він і творить

— Д. Таргонський,

апостолиБогвіра