Сповідь і прощення – це саме ті дисципліни, за допомогою яких можна уникнути як символічної духовності, так і проявів хоті, й натомість по-справжньому жити Воплоченням. Через сповідь темні сили видобувають з глибин плоті, де вони ховаються, виносять на світло і роблять видимими для спільноти. Завдяки ж прощенню їх обеззброюють і розсіюють, а відтак стає можливим нове єднання тіла й духу.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Чимало античних філософів визнають, що через дисципліновані розмірковування про смерть ми вносимо стрімкість, яскравість і сенс у кожен прожитий день. Вони «практикувались у підготовці до смерті» не тому, що були аж такими похмурими, чи хворобливими, чи налаштованими на погане, і не тому, що хотіли, щоб усі навколо захоплювалися глибинами їхнього мислення. Ні, вони робили це тільки тому, що хотіли прожити якомога краще й повніше життя.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Стоїки це знали. Але стоїки також усвідомлювали й те, що вироблення в собі почуття прийняття почуття вдячності за те, що ми маємо, але не настільки прив'язаного до того, що в нас є, щоб ми не могли уявити життя без цього,- вимагає дисциплінованого практикування.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Як на мене, філософія — це не та дисципліна, котра займається написанням розумних речей. Це - дисципліна, котра стосується всього, що може навчити нас добре жити. Філософ має не пропонувати спосіб думання, а радше спосіб життя.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Найважливіша мета дисципліни - щоб дитина навчилася поважати й підпорядковуватися авторитету. Слухняність, покора і повага - три найважливіші риси, яким може навчитися будь-яка дитина. Суть дисципліни не в тому, щоб навʼязувати свою волю комусь або здійснювати свою владу над кимось. Її призначення - навчити дітей коритися правилам (законам), які приведуть їх до бажаного майбутнього. Кожного разу, застосовуючи до дитини виховні заходи, слід знову нагадати їй ці правила (закони) та їхню цінність, а також нагадувати дитині про важливість послуху й поваги до тих, кого захищає закон, і до тих, хто його виконує.
— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ
Важлива дисципліна особистим прикладом - тому що, як стверджує Альберт Швейцер, «приклад - це не головне, чим можна вплинути на інших. Це - єдине.»
— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ