Як же тепер вчинить Бог? Таке могло спасти на думку тільки Богу. Знайшовши у Вавилоні літню бездітну пару, він вирішує перетворити їхнє життя на стартовий майданчик своєї всесвітньої спокутної місії. Можна уявити здивований вигук, що зірвався з вуст небесного воїнства, коли вони дізналися про цей разючий план. Вони знали, як і кожен, хто прочитав Бут. 1 – 11, яку жахливу шкоду завдали Божому творінню злобні підступи змія та людська непокора. Який же Нответ ми отримуємо в обранні Аврама та Сари? Саме воно лежить в основі всього, що станеться далі. Покликання Аврама - перша відповідь на запитання про те, як вчинить Бог щодо зла, що оселилося в людських серцях, протиборства народів і прокляття творіння, що стоїть під гнітом.

— К. Райт, Миссия Бога

АврамБогнепокора

У нас одне покликання – оспівувати хвалу Богу, провіщати досконалості Того, Хто покликав нас з темряви у дивне Своє світло (1 Пет. 2:9). Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богу в присутності людей, ми свідчимо їм. Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богові один перед одним, ми навчаємо і навчаємо один одного. Проголошуючи і оспівуючи хвалу Богу в Його присутності, ми поклоняємося Йому. Ми проголошуємо і виявляємо славу і добрість Бога різним людям по-різному. Саме для цього ми й існуємо як церкву.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богунавчанняпокликання

Покликання церкви служити безпосередньо Богу, святим і миру – це одне покликання. Апостол Павло свідчив язичникам, щоб вони віддали славу Богові. Духовне зростання і поклоніння теж йдуть рука об руку: ми оспівуємо Богові хвалу в псалмах, славослів'ях і піснеспівах духовних, але, роблячи це, вчимо і навчаємо один одного (Еф. 5:19; Кл. 4:16). Коли наші серця наповнюються хвалою Богу, наше поклоніння стає свідченням світу. У день П'ятидесятниці учні славили Бога багатьма мовами, і ця хвала була свідченням усім, хто її чув.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Богудуховне зростанняп'ятидесятниця

Мартін Лютер старанно відстоював позицію, що вся світська робота є покликанням від Бога, У своєму тлумаченні 147-го псалма він вчив, що, хоча Бог міг би годувати нас безпосередньо, Він живить нас за допомогою праці інших людей - виходить, фермере, доярка і продавець робить Божу роботу. Коментуючи другий вірш псалма («Він зміцнює вереї воріт твоїх»), Лютер стверджував, що хоча Бог міг би безпосередньо захищати наші міста, Він натомість охороняє нас законами, які видають порядні законодавці і виконують справедливі судді, а також працею вмілих. воїнів та правоохоронців. Лютер підбивав такий підсумок: «Це маски Бога, і Він бажає творити всі Свої справи, сховавшись за ними». Іншими словами, вся робота, навіть найчорніша, це Божа дія у світі, і тому вся робота покликання від Бога.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

Божа діяЛютермаски Бога

Вояк не зверхник. Вояк слуга. Коли ти й надалі збираєшся бути вояком, чому ти служитимеш? Стійкість часто підкріплюється почуттям служіння. Якщо ти збираєшся бути стійким, то заради чого ти виявлятимеш свою стійкість? Саме тому наявність у людини покликання часто підсилює її стійкість. Самовіддана праця дає тобі щось таке, заради чого варто жертвувати собою.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

воякжертвапокликання

Я - творіння Боже, і ти - творіння Боже. Моя робота може бути в місті, твоя, можливо, в полі. Як ти рано встаєш на свою роботу, так і я рано встаю на свою. Як ти не стверджуєш, що твоя робота важливіша за мою, так і я не стверджую, що моя робота важливіша від твоєї. І коли хтось скаже, що я роблю важливішу роботу, а інші менш важливу, ми вже добре вивчили: більш або менш важлива, немає значення, доки серце звернене до небес.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

важливістьнебесапокликання

Сьогодні майже будь-яка людина з будь-якої розвиненої країни може придбати майже будь-яку книжку, заплативши за неї еквівалент своєї двогодинної чи тригодинної праці. За ті дві години праці нам непогано платять, але книжки тепер стали значно дешевшими, ніж вони були колись. У середньовічній Візантії, до прикладу, середньостатистичному робітникові довелося б працювати два чи навіть три роки, щоб дозволити собі придбати одну-єдину книгу. Навіть у колоніальній Америці друкована книга вважалася одним із найбільших предметів розкошів, якими можна було володіти. Якщо родина мала у своїй власності тільки одну книгу, зазвичай то була Біблія. А якщо в домі було дві книжки, майже зі стовідсотковою упевненістю можна сказати, що то були Біблія і «Поступ пілігрима». Тепер уже мало-хто чув про «Поступ пілігрима». Але ця алегорична книжка, написана Джоном Буньяном, армійським ветераном і проповідником-самоуком, належить до найвпливовіших англомовних творів усіх часів. Упродовж 335 років від дня опублікування ця книжка ніколи не втрачала популярності й постійно передруковувалася. Чому ж так багато людей витрачало свої дорогоцінні й так тяжко зароблені гроші на придбання цієї книжки? Одна причина здається цілком очевидною: «Поступ пілігрима» краще від інших книжок описував шлях до покликання.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

БібліяБуньянвартість

Найбільш точне визначення покликання, що коли-небудь. мені траплялося, запропонував Преподобний Пітер Гомес. Він сказав, що твоє покликання — це «місце, у якому твоя найбільша радість зустрічається з найбільшою світовою потребою».

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

визначенняГомесзустріч

По-справжньому покликання починається не з моменту осяяння, а задовго до нього, з усієї тієї праці, що робить подібні моменти можливими.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

можливістьмоментосяяння

На цій стадії ми починаємо розуміти Боже покликання у Його виборі. Ми не головні. Ми не плануємо. Бог спонукає нас жити по-іншому, працювати по-іншому, бути слухняними нашому покликанню. Ми прагнемо Бога, прагнемо почуття єдності з любов’ю. Ми можемо здивуватись тому, що Бог просить або кличе нас зробити, оскільки це може бути щось маленьке, скромне, ризикове чи нове, але ми охоче це робимо, бо довіряємо Богові забезпечити нас усім необхідним, навіть фінансами. Інколи нас спочатку дивує, наскільки простим чи земним є наше покликання, а потім – наскільки ґрунтовним (великим) воно стає. Наприклад, життєва ціль бути доступним для людей навряд чи звучить захоплююче. Проте може відкривати нові, досі не знані можливості і досвід. Коли ми все сприймаємо як дарунок від Бога, тоді ми можемо бути «бідними» і більш залежними від Бога. І покликання на цій стадії походить від Бога, не від іншої людини (ґуру, духовного лідера, друга, вчителя) яка інтерпретує для нас Боже покликання.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

Богдарунокдовіра

Проповідник зможе краще виконувати своє покликання і вірно викладати Слово істини, якщо його проповіді будуть позначені смисловою єдністю, матимуть певне призначення і практичну цінність.

— Б. Чапелл, Проповедь, в центре которой Христос

єдністьістинапокликання

Зрілі лідери повинні мати чітке особисте бачення. Власне бачення християнського лідера має ґрунтуватися на глибокому розумінні того, як Бог діє у світі, щоб розширити Свою місію. Отже, особисте бачення християнського лідера має відображати те, як лідер розуміє Боже покликання та його готовність зробити унікальний внесок у Божу працю в нинішньому поколінні. Бачення, яке Бог дає справжньому духовному лідеру, — це бачення того, як він або вона вписується в Боже бачення для Церкви та світу.

— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви

баченнявнесоклідер